Йому був 41 рік і половину свого життя офіцер віддав службі заради безпеки людей.

  «Він був фахівцем своєї справи. Знав людей, місцевість, дороги, принциповий і відповідальний. Був випадок, коли ми два дні працювали у селі над крадіжкою, а Володимир Петрович був у відпустці, і зайшли у глухий кут. Розповіли йому. Він каже: «Я там був дільничним, поїхали, зараз розберемось». Того ж дня і причетні були встановлені, і викрадене знайдено. Він був на своєму місці й за трохи більше як рік роботи з ним я навчився багато чому», - розповів начальник сектору поліцейської діяльності №1 ВП №1 Коростенського РУП Олександр Куліш.

  Він був дуже відповідальним із загостреним почуттям справедливості. Заступник начальника місцевого підрозділу особисто разом з іншими поліцейськими виїхав того вечора на перевірку повідомлення про підозрілих осіб, які подавали з пожежної вежі світлові сигнали у бік кордону з Білоруссю. Їх службовий автомобіль потрапив у засідку і був обстріляний з автоматичної зброї.

  Володимир Солодчук перебував за кермом і загинув від перших пострілів разом з колегою. Ще двоє поліцейських отримали поранення.

  Обставини смерті чоловіка й донині не може чути дружина Наталія Миколаївна. Для неї найголовнішими його словами, сказаними у перші дні війни, залишаються: «Бережи дітей!». Старший син Максим уже 11-класник і приймає рішення про вибір майбутньої професії. На запитання про тата хлопець згадує:

  «Тато спеціально мене не вчив: просто ставав сам працювати і я біля нього, допомагав. На машині навчив, на тракторі… Веселим був, жартував… Як коли… і серйозним був…»

  15-річна донька Вікторія розповідає, що мали з татом одне захоплення – рок-музику:

  - «Тато радив, що краще послухати. Він і сам грав на гітарі, співав, щоправда, останнім часом все рідше. Але коли ми під час відпочинку на Одещині пішли на концерт, то нам так сподобалось…»

  Наталія Миколаївна слухає дітей і не стримує сліз:

  - «Я звикла до його зайнятості й частих викликів. Але ніколи не очікувала такого… Він усе старався робити сам: і вдома, і на службі. Хоча ми мало говорили про його роботу – майже нічого не розповідав. У ті дні, після 24 лютого, взагалі говорити було ніколи. Я прокинулась уранці від вибуху, потім пролунав ще один і ми зрозуміли: війна, про яку всі говорили та в яку не вірилось, таки настала. Чоловіка відразу викликали на службу і дві доби я його майже не бачила, лише телефоном спілкувались або на кілька хвилин забігав додому. Того вечора прийшов, але швидко зібрався і знову на роботу… Ми не мали уявлення, що відбувається і чого очікувати далі. Він просив забирати дітей і їхати …»

  Владислав Трет’як був поряд з Володимиром Солодчуком у момент його загибелі та отримав поранення:

  - «Коли розпочалась війна, Володимир Петрович говорив: не важливо, чи я загину, головне, щоб діти були живі й здорові, щоб вижили. Тому зараз найменше, що ми можемо зробити – це підтримати його родину і допомагати їм. Він був патріотом України й дуже переймався через напад росії».

  Указом Президента України заступник начальника сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Народичі) відділу поліції № 1 (м. Овруч) Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області майор поліції Володимир Петрович Солодчук нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Відділ комунікації поліції Житомирської області

Новини Житомира