Розглядаючи події під Іловайськом у серпні 2014 року, більшість експертів, а також ЗМІ загострюють увагу саме на так званому «Іловайському котлі», не приділяючи належної уваги загальній обстановці, що виникла на той час у зоні АТО. Відома на сьогодні інформація дозволяє розглянути те, що відбувалось на Сході країни рік тому, під дещо іншим кутом.

Газета «Народна армія» опублікувала ексклюзивне інтерв'ю з начальником Генерального штабу генерал-полковником Віктором Муженко, який розповів про події, що відбувались в Іловайську і загалом на Сході України наприкінці серпня – на початку вересня минулого року

У середині серпня 2014 року хід антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях мав загалом позитивну динаміку. Навіть попри опір та постійне нарощування сил бойовиками, близько 60% території АТО вже контролювали наші сили. Занепокоєння викликала тільки ситуація в секторі «Д» – вздовж кордону з Росією в південно-східній частині Донбасу на ділянці Дякове-Зеленопілля-Довжанське-Червонопартизанськ-Ізварине. Тут керівництво АТО намагалося створити буферну зону між територіями, контрольованими бойовиками, з одного боку, та кордоном із РФ – з іншого. Але підрозділи Збройних Сил, що виконували це завдання, піддавалися постійним обстрілам з реактивних систем залпового вогню та важкої артилерії як з території, захопленої терористами, так і з території Російської Федерації, що не дозволяло успішно проводити активні дії.

У штабі АТО в цей час кипіла напружена робота. У секторі «А» проводилися штурмові дії підрозділів Збройних Сил з метою закріплення на ділянці автошляху М-04в районі Новосвітлівки та Хрящуватого, що дозволило б заблокувати Луганськ з південного сходу. У секторі «Б» батальйонна тактична група 95-ї аеромобільної та підрозділи 93-ї механізованої бригад вели бої за місто Ясинувата, а в секторі «С» 25-та повітряно-десантна бригада, розвиваючи успіх, здійснювала пошуково-ударні дії з кінцевою метою перекрити трасу Н-21, яка з'єднує Донецьк та Луганськ – фактично єдиний шлях постачання боєприпасів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів угрупованню бойовиків у районі Донецька.

На тлі такої динамічної і напруженої обстановки ініціатива МВС провести зачистку Іловайська силами підпорядкованих їм підрозділів виглядала досить пересічною. У Генеральному штабі ЗС України ніяка окрема операція по Іловайську не розглядалася. Передбачалося, що підрозділи Збройних Сил заблокують місто і продовжать виконувати інші завдання по сектору. Для цього ротній тактичній групі 51-ї бригади та двом батальйонам територіальної оборони було визначено зайняти позиції на панівних висотах та виставити блокпости навколо Іловайська. Питання ж щодо доцільності зачистки міста було залишене на розгляд керівника сектору «Б» генерал-лейтенанта Руслана Хомчака. Так 18 серпня добровольчі батальйони увійшли в Іловайськ.

Але у ніч з 24 на 25 серпня 2014 року ситуація в зоні АТО кардинально змінилася. Після потужного артилерійського удару з території РФ, у якому було задіяно близько 200 одиниць артилерії, російські підрозділи приховано вторглися на територію України. Користуючись тим, що сектор «Д» на той момент практично перестав існувати, державний кордон перетнули вісім батальйонних тактичних груп (БТГр) збройних сил РФ загальною чисельністю понад 4 тисячі осіб. Майже безперешкодно вони просунулись у напрямку Іловайська та Луганська. Ще кілька невеликих груп перейшли кордон поблизу Новоазовська в напрямку Маріуполя.

Попри те, що ймовірність збройної агресії РФ розглядалась ще з березня 2014 року, вторгнення підрозділів російської армії виявилось неочікуваним – в Україні до останнього ніхто не міг повірити в те, що Кремль вдасться до інтервенції. Загалом російська військова присутність відзначалась на Донбасі й раніше. Але про масове вторгнення армійських підрозділів не йшлося. Що ж змусило російське політичне і військове керівництво діяти так рішуче?

– Очевидно, що причиною прийняття такого рішення російським військовим і політичним керівництвом стали умови, створені українською армією. Проект «Новоросія» опинився під загрозою – практично всі основні райони та ключові міста, головними з яких є Донецьк та Луганськ, були блоковані. Ізоляція Іловайська робила ситуацію для бойовиків, затиснутих у Донецьку, критичною. Не останню роль, напевно, відіграло й те, що 24 серпня – День незалежності України, – зазначив начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України генерал-полковник Віктор Муженко.

Інформація про рух колон техніки без розпізнавальних знаків, зокрема до Іловайська, була отримана керівництвом АТО і Збройних Силу другій половині 24 серпня. Відтоді події почали розвиватись досить стрімко. Вже наступного дня відбулись перші бойові зіткнення з російськими підрозділами.

– У районі Кутейниково наші розвідники знищили передову групу росіян. На місці сутички залишились пошкоджені російські БМД та БТР. Практично в той же час підрозділ 51-їбригади вступив неподалік у бій з десантниками 331-го полку ВДВ та 8-ї мотострілецької бригади РФ. В результаті бою росіяни зазнали втрату живій силі та техніці, більше десяти військових РФ були взяті в полон. Саме вони й підтвердили факт вторгнення, – говорить генерал-полковник Віктор Муженко. – До речі, 10 з них відправили до Києва, а згодом обміняли на наших полонених. А ще двоє росіян залишились в одному з підрозділів, заблокованих під Іловайськом. Перед початком виходу наших колон російські офіцери спочатку просили віддати своїх солдатів. Але я наказав, щоб обмін відбувся тільки після того, як наші дістануться Старобешевого. Та, очевидно, для росіян їхні солдати особливої цінності не становлять. Під час розстрілу нашої колони полонені загинули разом з українцями.

– Те, що проти нас діяли вже не звичайні бандформування, ми зрозуміли за оснащеністю противника озброєнням, однотипною технікою та характером дій, які відрізнялись організованістю і злагодженістю. Радіоперехоплення фіксувало чіткий радіообмін між командирами, дисципліну радіозв'язку. Але однозначно ідентифікувати ці підрозділи ми спочатку не могли – на формі та техніці ворога не було розпізнавальних та ідентифікаційних знаків.

З початком російської агресії бойові дії змінили характер. До цього сили АТО вели боротьбу проти розрізнених збройних формувань, які збивалися докупи ситуативно. Тепер же українці мали справу з регулярними підрозділами, що діяли відповідно до класичних форм застосування. Також різко змінилось кількісне співвідношення сторін – на окремих ділянках фронту російські підрозділи мали перевагу в рази.

Аби оперативно реагувати на виклики, командуванню АТО вкрай необхідно було з'ясувати масштаб вторгнення.

– Оцінювання чисельності російських військ ми здійснювали за оперативними джерелами, інформацією полонених та доповідями командирів підрозділів, які на тих чи інших ділянках вступали у бій, – говорить начальник Генерального штабу. – Наприклад, коли з району Новосвітлівка-Хрящувате надійшла доповідь, що на наші позиції рухається близько 20-25 танків за підтримки піхоти на бойових машинах десанту БМД, ми вже могли зробити висновок, що тут діє танковий підрозділ, за чисельністю наближений до батальйону, за підтримки батальйону однієї з частин ВДВ РФ. Співставляючи це із раніше зафіксованими даними щодо розташування російських військ уздовж кордону, доходили попередніх висновків про склад угруповання противника, що увійшло на територію України. Деяку інформацію давало радіоперехоплення, деякі дані підтверджували агентурні джерела. Тож за певний час ми вже мали відносно точну інформацію.

Напруженість боїв, пов'язаних із російським вторгненням, невпинно зростала. І не тільки під Іловайськом. Через два дні активні позиційні бої вже точились у передмістях Луганська, під Новосвітлівкою і Хрящуватим, Донецьком та Іловайськом, Мар'їнкою та Старобешевим. Тільки 27 серпня 2014 року сили АТО вступали у безпосередній вогневий контакт з противником 34 рази! Найбільша інтенсивність боїв була в районі луганського аеропорту, де проти українських захисників противник кинув посилений танковий батальйон за підтримки піхоти. До речі,співвідношення сил не на користь українців тут було більшим, ніж під Іловайськом.

– У районі луганського аеропорту і на рубежі Хрящувате-Новосвітлівка теж було оточення,там вели запеклі і жорстокі бої підрозділи 80-ї аеромобільної, 24-ї механізованої та 128-ї гірсько-піхотної бригад, батальйону «Айдар» та невелика група 51-ї бригади, – розповідає генерал-полковник Віктор Муженко. – Коли наші підрозділи після запеклих боїв прорвали оточення і вийшли з нього, росіяни ще три дні боялися заходити в луганський аеропорт. Це факт. Але, на жаль, про ці бої народ не згадує, хоча там були виявлені безпрецедентний героїзмі мужність наших захисників, а також завдано істотної шкоди підрозділам РФ. Саме в той період, за інформацією, отриманою штабом АТО з оперативних джерел, командир одного з російських підрозділів, який брав участь у бойових діях під луганським аеропортом, самовільно вивів свій підрозділ на територію РФ через великі втрати. Йдеться про підрозділ морської піхоти Північного флоту РФ.

– Загалом російські військові воювали досить грамотно і організовано, але особливої сміливості не виявляли, – продовжує Віктор Муженко. – Коли вони йшли в колонах і потрапляли під вогонь з наших засобів, вони розвертались і виходили з-під обстрілу. Як тільки відбувалось бойове зіткнення, вони відходили і починали воювати на відстані, накриваючи позиції наших бійців з мінометів, артилерії, танків.

Та навіть попри кількісну перевагу і обережність, російські підрозділи зазнали відчутних втрат. Увечері 26 серпня українська артилерія накрила колону російських десантників під Іловайськом. Наступного дня російські військові розпочали перемовини.

– Бліцкриг росіянам не вдався. І не тільки на півдні, а й на півночі в районі аеропорту Луганська та Хрящеватого-Новосвітлівки. Очевидно, їхні несподівані втрати призвели до корегування плану. Наштовхнувшись на опір українців, через кілька днів російські військові зрозуміли, що подальші дії можуть призвести до ще більших втрат, які вони не зможуть пояснити своєму суспільству, – говорить начальник Генерального штабу. – Перш за все активність росіян знизилась під Іловайськом. Не припиняючи обстрілювати наші підрозділи, російська сторона почала пропонувати їм припинити опір,скласти зброю, здати військову техніку і вийти з оточення. До речі, ці пропозиції з'явились тоді,коли добровольчі батальйони здійняли паніку у ЗМІ і вимагали негайно їх вивести з-під Іловайська.

Розповідаючи подробиці виходу колон з-під Іловайська, генерал-полковник Віктор Муженко зазначив, що від нього була пропозиція керівнику сектору «Б» генерал-лейтенанту Руслану Хомчаку повернути підрозділи в Іловайськ:

– Якби угруповання втягнулись в Іловайські закріпились, вони могли б там певний час успішно протриматись. А ми б мали час на зосередження резервів 95-ї та 79-ї бригад, а відповідно – можливість пробити коридор або навіть відкинути противника. Співвідношення сил було б достатнє – 4 батальйонні тактичні групи противника проти двох наших аеромобільних бригад. Якщо додати потужне артилерійське угруповання, яке ми зосередили в цьому районі, ймовірність успішного проведення операції ставала досить високою. Але Хомчак на це відповів: «Я готовий загинути тут (в Іловайську – авт.), але мені комбати поставили умову, якщо ми їх не виведемо, то вони вийдуть самі». Що було далі, всі знають.

– З початком руху колон я тримав зв'язок із генералом Хомчаком. В якийсь момент він раптом сказав: «В них тут техніка стоїть», а через кілька хвилин додав: «По нас стріляють!..» І після цього зв'язок перервався, – розповідає генерал-полковник Віктор Муженко. – Допомогти нашим артилерією ми не могли, координати позицій противника були невідомі. Тому за кілька хвилин я вже дав команду на виліт авіації. Пара штурмовиків Су-25 негайно злетіла з аеродрому в Дніпропетровську і направилась в район Старобешево-Кутейниково. Цілями пілотам визначили основні висоти, на яких, за логікою, найбільш доцільно було б розташуватись російським підрозділам. Припущення виявилося правильним. Але в ході завдання ударів один штурмовик був збитий, пілот катапультувався. Та найголовніше, що зробили відважні льотчики, – вони виявили райони розташування російських військ, по яких почала вести вогонь артилерія сил АТО. Після того, як відбувся вихід колон з-під Іловайська, надійшла інформація від однієї з груп спецпризначення, що діяли в тилу противника. Згідно з її даними одна БТГр росіян мала необережність зайняти базовий табір, де тиждень тому дислокувався один з полків спеціального призначення.

– З урахуванням знання всіх координат і місцевості ми отримали можливість ретельно скоригувати артилерію. В результаті потужного ракетно-артилерійського удару БТГр РФ зазнала чималих втрат – понад сто загиблих, безліч поранених, а також знищене озброєння і техніка. Була ліквідована оперативна група ГРУ ГШ збройних сил РФ, а батальйонна тактична група противника фактично перестала існувати, розповів генерал-полковник Віктор Муженко.

Підступність росіян у ситуації під Іловайському Генеральному штабі обговорюють досі. Честь і слово офіцера для російських генералів й офіцерів, з якими велись переговори, виявились невідомими поняттями. Тим більше, що ініціатива щодо безпечного виведення наших військ надходила саме від них.

– Коли наші колони почали розстрілювати, я зв'язався з першим заступником начальника Генерального штабу РФ генералом Богдановським, – згадує начальник Генерального штабу. – Що я сказав, дослівно не пам'ятаю, слів і емоцій було багато, але в кінці це було приблизно таке: «Це свавілля треба припинити! Ви ж влаштували реальний розстріл людей, які не готові були чинити опір!» На що він мені відповів: «Повірте, рішення приймаю не я». Якби росіяни дотримали тоді свого слова, сьогодні про Іловайськ згадували б, як про пересічний епізод війни.

До речі, наступної після розстрілу колон доби з-під Іловайська вийшов ще один підрозділ – 40-й батальйон територіальної оборони. Невеликими групами вони пішли не в район Старобешевого, де дороги були пристріляні росіянами, а південно-західніше Кутейниково. Підрозділ вийшов без втрат.

12 днів збройного протистояння української армії російській агресії закінчились 5 вересня 2014 року оголошенням перемир'я, рішення про яке було прийнято на найвищому політичному рівні.

– Зусиллями мужніх захисників України вторгнення російських військ було зупинене, агресор не зміг реалізувати свої плани. А небезпека була серйозною – під загрозою оточення перебував Маріуполь, території північніше Луганська, відкривався вихід на оперативний простір на напрямах Харків-Київ, Миколаїв-Одеса, – говорить генерал-полковник Віктор Муженко. – Опір українців та відчутні втрати противника змусили російське керівництво відмовитись від введення в Україну другого ешелону сил. У боях з російськими окупантами одні військові частини вкрили себе славою, інші – ганьбою. За результатами аналізу дій частин і підрозділів було прийняте рішення про розформування 51-ї механізованої бригади та про створення на її фондах нової частини, таке ж рішення було стосовно 5-го батальйону територіальної оборони. Хоча в цих частинах були окремі підрозділи, які воювали достойно.

– У підсумку українська армія вистояла під ударом противника, що суттєво вплинуло на подальший розвиток подій як у воєнній, так і в політичній площині, – підсумував начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України. – А ще хочу додати, що якби російські і сепаратистські ЗМІ показували ситуацію, що склалася тоді, із висвітленням невдачі втрат своєї сторони, іловайські події і все, що відбувалось у ті дні, почало б виглядати зовсім по-іншому. Зрештою так воно і буде, але для того має минути час.

Роман ТУРОВЕЦЬ