одне велике яблуко, 8 чайних ложок цукру, 2 печива і одна цукерка, 3 шматочки напівкопченої ковбаси, один карасик, одна чашка молока…

Це дещо з продуктового вмісту споживчого кошика українця, який нам  держава  прописала для одноденного харчування.

Щодо одягу, то ситуація виглядає ще не пристойніше. Чоловік має ходити в одних штанах 4 роки, мати аж сім пар шкарпеток на рік, а ось плавки частіше, ніж один раз на 10 років, змінювати не потрібно. Жіноча спідниця передбачена одна на 5 років, такий же термін служби одного плаття, можемо зносити троє колготок за рік, одне зимове пальто за 8 років і одну пару зимових чобіт за п'ятирічку. З послуг українцям пропонується кіно, театр, цирк, зоопарк і різні культурно-масові заходи - раз на рік. Якщо ж людина, не дай боже, захворіє, то противірусних препаратів, спазмолітиків і антигістамінних препаратів "кошик" для неї взагалі не передбачає. Також не передбачено голитися, користуватися дезодорантами і туалетною водою.

У 2013 році загальний показник вартісної оцінки продуктів, предметів першої необхідності та послуг, які  помістила держава у споживчий кошик, становив 1108 грн. У грудні 2013-го його підняли до 1176 грн., трохи згодом - до мінімальної зарплати на рівні 1218 грн. (З 1 вересня цього року прожитковий мінімум в Україні становить 1330 гривень).

Що таке 1200 грн. за нинішніх цін, спробуємо підрахувати. Якщо купувати на тиждень 2 буханки хліба (менше вже нікуди), 1 кілограм м'яса, десяток яєць, 2 літра молока, 3 кілограми картоплі (найпопулярніший продукт у бідних країнах), 1 кілограм крупи, 0,5 літра олії, 200 грамів недорогих цукерок та 0,5 кілограма печива (треба ж хоч трішечки підсолодити життя), 1 оселедець (щоб не забути, що таке риба), пачку чаю (про каву забуваємо), кілограм яблук, по кілька морквин, буряків та цибулин для борщу, то за місяць вийде якраз близько 1200 грн. Зверніть увагу, що у цьому місяці ми не милися, не голилися, не прасували, навіть не чистили зуби. Не кажучи вже про придбання ліків, одягу, взуття чи сплату комунальних послуг або плати за дитсадок. Ми також пішки ходили на роботу  і не користувалися мобільним зв'язком, ми категорично відмовилися від усіх шкідливих звичок і не ходили в гості на день народження. Якщо сказати чесно, то ми взагалі і не жили на ці 1200 грн., а просто існували…

А от держава і понині вважає, що цієї суми "достатньо для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження її здоров'я та задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості".

Звісно, з такого вмісту споживчого кошика впродовж останніх років хто тільки не глузував - і політики, і громадські активісти, і лікарі. А от реально добитися перегляду споживчого кошика вирішив київський юрист Станіслав Батрин. На його думку, щоб нормально існувати, людині потрібно близько семи тисяч гривень на місяць. У коментарі DW правозахисник заявив, що якщо лише перерахувати вартість старого споживчого кошика за нинішніми цінами, отримаємо не менше 4-х тисяч гривень. І це при тому, що багато життєво необхідних товарів та послуг взагалі не включені до цього переліку.

Тому Батрин подав до суду на уряд України. І хоча розгляд справи досі триває (наступне засідання має відбутися 16 вересня), чоловік свого таки добився. Кабмін погодився переглянути вміст споживчого кошика і доручив чотирьом відомствам, а саме: Міністерству соціальної політики, Міністерству економічного розвитку і торгівлі, Міністерству охорони здоров'я та Міністерству фінансів, провести науково-громадську експертизу складових переліку споживчого кошика. Що з того вийде, подивимося. Нагадаємо лише, що за міжнародними нормами, визначеними ООН, межа бідності - заробіток 5 чи менше доларів на добу однією особою. Тобто зарплата 150 доларів щомісяця. Для України за останнім курсом Нацбанку це майже три з половиною тисячі гривень. Тож теперішній мінімальний споживчий кошик українця  уже в рази менший за рівень бідності у Європі та світі.

Тетяна Духновська, ЄХО