У круговерті подій, які щодень захоплюють кожного з нас і супроводжують від народження до останньої межі, відволікаючи дрібними клопотами та гризотами, іноді виникає пауза, хвилинка тиші, під час якої до перевантаженого мозку вдирається тихий шепіт власної душі: а чи правильним шляхом ми йдемо (кожен окремо і людство загалом)? Для чого ми народилися на цьому світі? І чи настільки вже ідеальне наше існування запрограмованої алгоритмом "хата-робота-хата" з метою отримання і споживання матеріальних благ?