От Житомира до Олевска — почти 200 км, и все лесом. Становится понятно, почему эти места испокон звались "деревами": лесами заняты около 70% Олевского района!

  Це прекрасне місце на Житомирщині вражає розкішшю і водночас занепадом. Тут можна знімати кіно про кохання, а можна про жахи і привидів.

  Для любителів активного відпочинку на природі, скалелазів та тих, хто мріє про проживання у наметах і готування їжі на вогнищі ‒ кореспондент Vlasno.info пропонує відвідати кам'яне диво природи – мальовничий каньйон неподалік міста Коростишів Житомирської області. 

  Первое упоминание о Малине датируют 891 годом. Историки предполагают, что город был назван в честь князя Мала — того самого, который наотрез отказался платить дань Игорю, а после осмелился сватать княгиню Ольгу.

  У книзі «Очерки по истории», 1882 року є одна цікава легенда, пов’язана зі скелею «Голова Чацького» в Житомирі. Вона розповідає про нерозділене кохання дівчини до юнака, і, водночас, — про назву самого місця.

  Пропозиція, по ідеї, має керуватися попитом. Тоді виникає закономірне питання – чому в таких красивих місцях, як в околицях Малина, наприклад, практично немає ніяких баз відпочинку? Ні тобі готелів, ні пристойного сервісу, нічого, крім приголомшливих українських чудес, про існування яких часом навіть не підозрюєш.

  Овруч немногим младше украинской столицы. Первую церковь на высокой горе построил князь Владимир в память о гибели под стенами Овруча брата Олега.

  Чуть больше тысячелетия назад город, называвшийся тогда Искоростень, был столицей древлянского княжества и не уступал Киеву в богатстве и военной силе.

  Під час правління польського короля Сигізмунда III село було колонізоване польською шляхтою. Воно було власністю князів Любомирських, а потім Рогозинських.