Нові забуті маєтки Житомирщини. ФОТО

Нові забуті маєтки Житомирщини. ФОТО

  Путівником «Чотири мандрівки Житомирщиною» відвідав 8 сіл нашої області. Бровки Перші, Волиці, Яроповичі, Ходорків, Івниці, Стара Котельня, Іванків і Ліщин – усі вони ховають свої перлини архітектури і природи.

  Ця подорож розпочнеться в Андрушівці, там, де зупинились тиждень тому, а тепер негаймо часу і нумо на пошуки нових старих палаців, про які забули згадати в офіційних реєстрах пам’яток.

  Сьогодні можемо трошки розслабитись і поспати, адже усі вісім сіл, до яких маємо потрапити за день, розташовані близько одне від одного, тож не кваплячись, роблячи короткі пікніки, можемо все спокійно оглянути. Лише Бровки Перші розташовані в іншому боці. Туди маємо їхати трасою на Ружин, і вже за 19 кілометрів у селі побачимо палац дядька Максима Рильського. Це ще один архітектурний привид, про який забули путівники і довідники.

  Згідно з Романом Афтаназі, палац був побудований у 1826 році Антоном Рильським, або його сином Діонісієм. Нечисленні, збережені в архівах фото палацових кімнат свідчать, що тут колись був паркет, дубові двері та меблі в стилі Луї Філіпа. Стіни оздоблювали розписи. Додамо, що по боках палацу стояли флігелі, з’єднані з ним муром з колонами. Їх знищили у 1918 році.

  Роздивившись палац, повертаємося до Андрушівки, а звідти їдемо на шосе Житомир-Попільня. Уже на повороті ми у Волиці. Якщо їхати праворуч, до центру села, то за якоюсь маловиразною радянською будівлею побачимо скромний, але симпатичний палацик родини Рациборовських середини ХІХ століття. Зараз у ньому школа, і саме про неї треба питати – ніхто ні про який палац тут і не чув.

  Уже за вісім кілометрів від Волиці, в напрямку Попільні, повертаємо ліворуч – на Яроповичі. Знаходимо ставок і парк і за цими орієнтирами, в центрі села, побачимо дерев’яну садибу середини ХІХ століття. У ній, як це часто трапляється, школа.

  На зворотньому шляху зупиняємось біля тракторної бригади. Через бригадне подвір’я йде дорога до літописного городища князя Ярополка. Попереду нас чекає одне з найчарівніших місць не лише цього маршруту, а й цілої Житомирщини. За якихось двісті метрів від «офісу» трактористів відкривається панорама узгір’їв, на яких під вітром шумлять сосни, а під ними, внизу, виблискує велике озеро. На протилежному боці півострів – це і є городище князя Ярополка. Воно має правильні, ймовірно штучно насипані схили.

Яроповичі Досхочу намилувавшись природними та історичними красотами рушаємо до наступного пункту – Ходоркова. Тут маємо залишки палацового комплексу Радзивілів і Свідзинських з першої половини ХІХ століття. До наших часів дійшла головна брама, господарчі будівлі і басейн фонтану, поруч з яким фундаменти панського палацу з пивницями, в яких місцевий селянин тримає збіжжя. Увага, він зовсім негостинний!

  Вертаємось до траси Житомир-Попільня, аби дістатись Івниці.

Івниця

  Це колишній маєток каштеляна Яна Антонія Чарнецького, який в кінці XVIII століття побудував тут великий палацово-парковий комплекс у стилі бароко. Резиденцію, прикрашену колонами і ризалітами з пілястрами, розібрали після революції. Тоді ж була втрачена і бібліотека з 30 тисяч томів наступного власника Івниці, варшавського банкіра Яна Юзефа Шодуара. Колись в Івниці містилась одна з кращих в Європі нумізматичних колекцій, зібрана його сином Станіславом. Він також цікавився археологічними знахідками з північного причорномор’я. Станіслав Шодуар ще за свого життя частину своїх зібрань продав до Англії, решта ж опинилася в російських музеях. Терещенки, які, як відомо, дуже дбайливо ставились до всього, що мало мистецьку вартість, купили маєток в Шодуарів на початку ХХ століття.

Івниця

  На сьогодні тут зберігся парк, деревам у ньому понад двісті років. На вході до парку мандрівників зустрічають пошкоджені, але ще дуже красиві колони в’їздної брами. Праворуч – господарча будівля маєтку цікавої архітектури з вежичкою. Поруч із нею – залишки однієї з чотирьох окремих башт, що колись стояли по кутах маєтку.

Стара Котельня

  Знову повертаємось на трасу Житомир-Попільня, адже наступне село (Стара Котельня) теж становить для нас великий інтерес. Після нього буде ще Іванків і Ліщин, розташовані поруч, тож маємо своєрідний парад палаців і костьолів.

  Стара Котельня справді дуже стара. Як розповів нам директор андрушівської школи в палаці Терещенків: «Стара Котельня старіша за Москву», і таки мав рацію. Городище Котельнича, що височіє над рікою Гуйвою в центрі села, згадується в літописах під 1143 роком. А як відомо, дата заснування Москви – 1147 рік.

Стара Котельня

  Краще за все спочатку під’їхати до дерев’яної церкви (ХІХ ст.) на другому березі ріки, звідти відкривається найкраща панорама древнього городища. Вхід на городище заступають споруди дзвінниці та костьолу Святого Антонія Падуанського (1783 р.). Над входом до храму збереглась пошкоджена фундаційна таблиця Антонія Прушинського. Пам’ятку можна оглянути лише в неділю та свята, коли сюди приїжджає ксьондз. Він же нам розповів, що зі старого оздоблення нічого не залишилось.

  Жахливими вибоїнами вибираємось з центру Старої Котельні і через згадувану трасу прямуємо до сусіднього Іванкова. Тут є костьол Вознесіння Божої Матері фундації Павла і Гелени Борчиків, споруджений у 1800 році. Це одна з найцікавіших зупинок нашого маршруту. Попри те, що в костьолі вже мінімум сто років Службу Божу правлять православні, тут дивним чином збереглись старовинні фрески з часів його побудови. Їхній автор – Йозеф Прехтль, котрий виконав розписи тринітарійського монастиря в Браїлові. Сміливо можна стверджувати, що це єдиний храм області, де повністю збереглись оригінальні розписи такого віку. Усі мальовані сцени чітко видно, серед них «Вигнання торговців з храму», «Символ Святого Духа» тощо.

бароко Житомирщина

  Останнім пунктом другого маршруту по Житомирщині є село Ліщин (стара назва Тулин). Як і в Іванкові, тут є костьол, в якому зараз православна церква. Його вважають останнім взірцем бароко в Україні. Дата спорудження храму – 1805 рік.

  Час вертатися. Знайомою трасою доїжджаємо до об’їзної житомирської дороги і далі, за вказівниками прямуємо додому. Перегорнувши останню сторінку мандрівки, проглядаючи фото, згадуємо прекрасну осінню Житомирщину і її палицики, маєтки, садиби.

Підготувала Анастасія Музиченко

Всі новини Житомира

 

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

ВИДЕОКАНАЛ

Якби ми мали достатньо грошей, то хоч сьогодні поїхали б подорожувати країнами Європи! — саме так житомиряни оцінюють свої можливості поїздок за кордон. 

Add a comment

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

marschrut

Loading...

Go to top