Власне спершу звалось село інакше – Ріезо, що буцімто означає “болото” (хоч я підозрюю, що це якось не так транслітеровано). Проте сама місцина – болотиста долина річки Клітинки, притоки Гнилопяті – назві відповідає.

  Чи довго орендували оті Поличі містечко сказати не можу. Але тим часом змінився власник земель. Після Федора Тишкевича Бердичів з околицями успадкував його син, Януш, потім його родичі. Десь в той час у селі будується спершу дерев’яна церква св. Онуфрія.

  У 1710 новим власником Поличинців стає Януш Хоєцький, воєнноначальник українських полків, про якого ми згадували в історії Самчиків. Родина Хоєцьких залишатиметься господарями земель вже до XX століття.

  Син Януша, Франтішек Хоєцький, комендант бердичівської фортеці на місці старого дерев’яного будує в містечку кам’яний храм Преображення. Будова ця датується десь 1760-80 роками.

  Чесно кажучи, тут я заплутався, бо в усіх джерелах зазначений рік побудови – 1661-й. От, хоча б у реєстрі українських пам’яток. Певно мова йде про первісну, дерев’яну будівлю. Але оскільки я – так точно не можу в цьому розібратись, то залишаю це питання на розгляд більш досвідчених мандрівників.

  Головним є те, що фахівці відзначають високу цінність споруди. Зокрема тим, що сама її архітектура властива скоріше дерев’яним храмам. Унікальною особливістю є також наявність внутрістінних коридорів на рівні другого ярусу, що ведуть до центрального купола. Це характерно для оборонних споруд.

  Церква була спершу уніатською. Але в 1830-х під тиском царського уряду більшість греко-католицьких храмів стати православними. Поруч з храмом ще була дерев’яна дзвіниця й каплиця. Але каплиці розібрали ще наприкінці XIX ст., а перебудовану згодом дзвіницю спалили в 1920-х.

  Головною прикрасою храму був різьблений дерев’яний іконостас, виконаний в 1850-му році. З нього в 1950-х роках зробили клітки для худоби у стайнях місцевого колгоспу. Тоді ж остаточно закрили і храм, перетворивши його на склад.

  Церкву відреставрували в 1980-90-х. В 1997-му Свято-Преображенська церква знову відкрилася для богослужінь.

  Щодо власне Поличинців, то особливого оптимізму перспективи села не викликають. Зрештою, це стосується тисяч інших наших сіл.

Джерело: tutbuv.com

Новини Житомира