Чорторий – то вир, коловорот, крутіж. Ніби сам диявол затягує під воду: відомо ж, що саме в тихому болоті чорти водяться.

  Дві Чорториї розділяє широка долина Случа із заболоченими ставами. Тут височіє чи не найбільший на свій час паровий млин.

  Багатоповерховий велетень виробляв, як пише Блека, до 500 000 пудів пшеничної муки різних сортів.

  Причому діє і по сей день. Хоч припускаю, що не зовсім як млин, бо ніякого гуркоту, який мав би все ж бути, не чути. На табличці вказано, що це Новочорторийський млинзавод. Будівля вся обліплена ластівчиними гніздами, деякі з яких, припускаю, є ровесниками млина.

  Та головною пам’яткою Нової Чорториї є палац польських шляхтичів Прушинських.

  Бароковий палац постав тут в першій половині XIX ст. З того часу будівлю кілька разів перебудовували. Зокрема і за нових власників, Оржевських. Добре видно, що другий поверх на крилах садиби добудовано пізніше.

  До наших днів вцілілі й окремі інтер’єри. Зараз тут розміщується Новочорторийський аграрний технікум. Не найкращий, але все ж справжній господар для пам’ятки архітектури. Це точно краще за безгосподарність.

  До наших днів дожила й оригінальна брама палацу та прибрамний будиночок.

  Садиба стоїть посеред чималого парку.

  Колись він мав площу понад 70 гектарів. Близько 50 порід дерев оточують великі галявини й алеї.

   На території парку вціліла церква, побудована на початку XX ст. Вона стала усипальнею генерала Петра Оржевського. На жаль, в повоєнні роки храм було варварські понищено.

  У сусідній Старій Чорториї вцілів інший, значно більший за розмірами храм. Не так давно до вікової споруди було добудовано дзвіницю.

  Загалом на відміну від сотень інших місць, Чорторийські пам’ятки не справляють враження занедбаності. Та й самі села виглядають якщо не багато, то принаймні як звичайні українські села, а не Богом забуті діри на мапі.

Джерело: tutbuv.com

Новини Житомира