Колоністи з Польщі та Східної Пруссії, які почали притікати на Волинь у великій кількості, принесли з собою і новознайдені  релігійні вірування та переконання. Хоча основна маса поселенців були лютеранами, між ними були також баптисти, меноніти та католики, якіодразу ж після прибуття, негайно почали збиралися для відправлення релігійних культів у глибокому волинському пралісі під відкритим небом. Баптисти швидко росли чисельно, з одного боку, завдяки своєму місіонерському євангельському духу, а з іншого – за рахунок номінальних лютеран, котрі нехтували своєю вірою. Незначна кількість менонітів з регіону нижньої Вісли влаштувалися в південній частині Волині у той час як баптисти і Моравські брати оселилися, в основному,  на північний захід від Житомира. Важливою різницею між німцями тут і в інших регіонах Росії є те, що ті німці, як правило, селилися у великих громадах. На Волині ж німці були розкидані в більш ніж у 1400 селах. 

  Аліса Кордінг з Вестерстеде (Німеччина, Нижня Саксонія) стверджує, що село Нойдорф було назване так на честь її прадіда по материнській лінії, прізвище якого було Ной (нім. Neu). Однак ця версія є дещо сумнівною, оскільки у перекладі на українську Neudorfозначає просто – Нове село, Новосілка. Окрім того існувало ще кілька Нойдорфів на Волині. Аліса пригадує, що її прабабця, Тамара Ной, говорила, що це місце було оточене густим лісом, у якому переселенці часто палили вогнища для відлякування вовків.

  Жили колоністи в перший час у наметах і землянках. Розчистивши територію, вони сіяли зернові, картоплю, будували житло. Споруди колоністів вирізнялися чистотою і чіткістю забудови. Просторо і строго за планом будівлі закладалися на території садиби. На одній стороні стояв продовгуватий будинок, відокремлений від вуличної огорожі невеликим квітником, який мав окрім вітальні, принаймні дві спальні і кухню, а також так звану «літню кухню» - навпроти головної будівлі, де практично жили в літній час. На задньому дворі розташовувався великий тік, поруч - високі солом'яні скирти і сушений гній - як необхідне через відсутність дров та вугілля паливо. Споруди з дерева були добре оброблені і чисто вибілені. Побілка огорожі (а часто і будинку) оновлювалися щорічно, частіше всього до Трійці. Дах покривали залежно від місця розташування очеретом, жерстю або черепицею. Найчастіше на даху можна було побачити відображений рік будівництва.

Джерело: drevlyaniya.blogspot.com

Новини Житомира