Пилиповичі

  На території одного з найбільших сіл району розташоване древнє городище IX-X століття площею близько 0,14 га.

  У свій час укріплення в Пилиповичах досліджував відомий український дослідник культури древлян Богдан Звіздецький:

  "...Городище розташоване в південно-східній частині села над обривом лівого берега р. Церем. Майданчик городища майже круглий в плані, діаметром 40 м. По периметру був оточений кільцевим валом. У 1961 р. городище оглянула І. П. Русанова, а у 1975 р. його обстежив М. П. Кучера, який склав план пам’ятки  та зібрав кераміку ІХ-Х та ХІІ-ХІІІ ст. Згідно з даними І. П. Русанової, в 1961 р. з напільного боку проходив ще один вал, відділений від внутрішнього глибоким ровом".

  Нині встановити точне місцезнаходження городища в Пилиповичах за план-схемою М. П. Кучери дуже складно. Воно повністю зруйноване сучасною забудовою села. До того ж річка Церем у Пилиповичах істотно змінила свою берегову лінію після будівництва дамби. Є розбіжності і в інформації з історичних джерел: якщо Кучера «розміщує» укріплення у південно-східній частині села, то "Археологічна карта Волинської губернії" стверджує, що городище існувало "на северной закраине".

  Скріншот з книги "Археологическая карта Волынской губернии" (1900 р.)

  Несолонь 

  Городище "Замчище", площею близько 20 соток, розташоване на південній околиці села на правому березі річки Тня.  У 1975 р. його обстежив археолог Михайло Кучера: "...У плані майданчик нагадує чотирикутник із заокругленими кутами. Його довжина 60 м, ширина 30 м. Вал по периметру дуже потужний, висотою до 4 м з внутрішнього боку. З боку річки вал вже не такий високий. Культурний шар городища знищений. За даними 1956 р., зі східного боку до городища прилягав ще один вал, який сьогодні повністю сплановано."

  Під час розкопок дослідник знайшов зразки кераміки різних періодів. На думку Михайла Кучери, укріплення, ймовірно, було побудоване в період пізнього середньовіччя.

  Городище с. Несолонь. План-схема М. П. Кучери.

  Городище с. Несолонь. Карта Google Maps.

  Поряд з древнім городищем знаходиться сільська школа.

  Скріншот з книги "Археологическая карта Волынской губернии" (1900 р.)

  Гульськ

  Третє за розміром у Новоград-Волинському районі, після Звягельського і Городищанського, розташоване у Гульську. Його площа близько 2 гектарів.

  Гульське городище – залишки літописного міста Гольсько, яке згадується в історичних джерелах ще у 1150 р. Укріплення розташоване на високому лівому березі Случі на північно-західній околиці села.

  Городище у 1975 р. обстежив Михайло Кучера, а у 1988 р. Михайло Кучера та Богдан Звіздецький. 1988 р. на майданчику городища археологи знайшли стремено XII-XIII ст. Проаналізувавши знахідки, Михайло Кучера відніс Гульське городище до пам’яток доби раннього заліза, яке використовувалося вдруге слов’янами та в давньоруський період.

  Скріншот з книги "Археологическая карта Волынской губернии" (1900 р.)

  План-схема, складена експедицією М. П. Кучери.

  Місцерозташування Гульського городища на карті Google Maps.

  Ескіз стремена, знайденого експедицією Кучери-Звіздецького у 1988 році.

  Городище

 Найбільше з відомих городищ Новоград-Волинщини загальною площею майже 15 гектарів! Укріпленння знаходиться у північно-західній частині села на високому правому березі річки Церем. Поряд проходить магістральний нафтопровід "Дружба".

  У плані городище нагадує прямокутник. З усіх боків воно підвищується над долиною річки на 25-30 м. Із заходу та півдня оточене валом, зі сходу – валом та ровом, а з півночі – двома валами та ровами. Крім того, городище розділене поперечним валом на дві частини – меншу західну, площею 5 га, і більшу східну, площею до 10 га.

  На сьогодні вали в багатьох місцях знищені забудовою села та господарськими роботами. 1975 року городище обстежував Михайло Кучера. Він склав план пам’ятки, а також зібрав чимало ранньогончарної кераміки у її західній частині.

 Археолог припустив, що оборонні лінії укріплень побудовані у період  раннього заліза. Цікавою знахідкою виявилася згоріла будівля ІХ-Х століття, яку науковці знайшли при обстеженні валу у північно-західному кутку майданчика. Будівля була врізана в уже існуючий вал. Дослідники припускають, що давнє укріплення було вдруге використане слов’янами наприкінці І тис. н. е.

  План-схема городища у с. Городище, складена М. П. Кучерою.

  Місцерозташування городища в с. Городище на карті Google Maps.

  Нині через городище проходить дві нитки магістрального нафтопроводу "Дружба".

  Ось така поросла мохом табличка нагадує, що колись тут було древнє городище.

  Залишки рову.

Джерело: novograd.city

Новини Житомира