×

Предупреждение

Ошибка загрузки библиотеки: joomla, Библиотека не найдена

Ікона, що зцілює людей на Житомирщині. ФОТО

Ікона, що зцілює людей на Житомирщині. ФОТО

   У 1993 році благочестива сім’я лікарів К. півроку безкоштовно доглядала за хворою. На знак подяки їм на Різдво Христове подарували поліграфічну ікону Іверської Божої Матері. Після повернення із відпустки родина побачила, що ікона, наче бісером, вкрита краплинками. Найбільші краплини були на ніжці Спасителя і на руці Богородиці. Господарі обережно зняли одну крапельку ватою. Рідина одразу ж перетворилась на білі кристали.

  Про це повідомили настоятеля Свято-Миколаївського храму о. Євгенія. Перед мироточивою іконою стали щодня читати акафіст Божої Матері. Краплини ще  більше вкрили образ, він став трохи світлішим. Правлячий архієрей владика Віссаріон, єпископ Овруцький і Коростенський, благословив перенести ікону хресною ходою до Свято-Миколаївського храму Радомишля. Якраз на день перенесення, 10 квітня 1994 року, Священним Синодом Української православної Церкви встановлено святкування місцевошанованої  Радомишльської (Іверської) ікони Божої Матері. З тих пір православні не тільки Радомишля і району, але й інших міст і сіл з  молитвою і надією припадають до чудотворного образу.

  Перше диво сталося з дівчиною Г. У неї під рукою з’являлися великі гнійні нариви, які кожні 3 – 4 дні доводилось вирізати. Вся рука була у виразках і шрамах. Перепробувавши усі методи, хірург сказав, що треба робити глибокий розріз і чистити рану, але тоді може бути пошкоджено сухожилля – і рука буде погано рухатись. Операцію призначили на понеділок. Мати з донькою, відстоявши в суботу вечірню службу, у неділю сповідались, причастились і маслособоровалися. Відслуживши акафіст біля ікони Богородиці і змазавши хворе місце маслом із лампади, вони стали готуватися до операції. А в понеділок, коли дівчинка вже була на хірургічному столі, хірург, оглянувши її руку, вигукнув: «Цього не може бути!» рука була повністю чиста без жодного сліду хвороби. Це одне із багатьох зцілень від чудотворного образу.

om 13121703 1

  Моляться перед іконою Божої Матері і надіються на Її допомогу жінки перед пологами, хворі перед операцією, ті, хто в жалобі. І ніхто не йде звідти не почутим, про що свідчать багато подячних молебнів, що здійснюються щонеділі після закінчення Божественної літургії.

  Під’їжджаючи до Радомишля, зусібіч можна бачити величний храм, що височіє на пагорбах. Святителя Миколая, на честь якого збудовано храм, шанували на Радомишльщині ще з часів хрещення Русі. Саме ж місто Радомишль виникло на місці древнього поселення Мичеськ (пізніше Микгород). Саме в Мичеську в Х ст. було збудовано одну з перших церков Київської Русі на честь Святителя Миколая (зараз на тому місці залишки старовинного кладовища). Храм Святителя Миколая Мирлікійського Чудотворця, збудований у Радомишлі 1883 року, втілює дух Мичеської церквиці в новому образі.

 1154 року Андрій Боголюбський видав грамоту Київо Печерській Лаврі на володіння Мичеськом і його церквою, і з того часу доля цього містечка невіддільна від долі Лаври. Разом вони стали твердинею православ’я, не просто рятуючи багато поколінь людей, не просто захищаючи Радомисльську землю, але оберігаючи суть нашої віри, нашу державність. Занепад микгородської церкви настав, коли Радомисль став резиденцією уніатських митрополитів (1680 – 1795 рр.). це був період жорстокої боротьби православ’я з уніатством, період переслідування православних священників.

  Так на польському сеймі 1717 року було прийнято закон про закриття всіх православних церков. Православних священників, які не приймали унію, заковували в кайдани і відправляли в Радомисль на важкі роботи…

om 13121703 1

  1763 року в центрі міста на місці згорілої церкви збудовано церкву Святої Трійці і, можливо, легендарні підземні ходи. В 1795 році, після третього поділу Польщі, Росія ліквідувала уніатську митрополію та її резиденцію в Радомислі.

  Після ліквідації уніатської митрополії 1795 року дерев’яний митрополичий кафедральний собор Святої Трійці у Радомислі перетворено на православний. У 1851 році собор перебудували і поставили на кам’яний фундамент. У 1856 р. собор знову ремонтувався, реконструкції зазнала й дзвіниця.  Доля ж недобудованого кам’яного собору на довгі роки була невизначена ще, можливо, і через те, що великі кошти треба було вкласти для добудови.

  Не пережила церква лише комуністичний режим,  церкву Святої Трійці, яка була його окрасою, знищено. 1927 року. Троїцький собор був знесений, а на його місці міський голова збудував власний будинок. Місцезнаходження Троїцього собору – на березі Тетерева, з протилежного боку центральної площі міста. Місцеве населення називає це місце «капличкою». Це все, що залишилось у народній пам’яті від колись могутньої резиденції уніатської митрополії всієї України. Хоча, напевно, і наша земля, й історична пам’ять нашого народу зберігає ще багато не відомого широкому загалу.

  Відродився Свято-Миколаївський храм після поділу Польщі, його відбудував козацький полковник Руча. Але оскільки будівля була в дуже стара і занедбана, як і Свято-Троїцький кафедральний собор, де раніше служили уніати, знайшовся священник, що взявся будувати новий Свято-Миколаївський храм. Це був протоієрей Антоній Гроновський, родина якого багато зробила для відродження Православ’я в Радомислі. Сам він – уродженець Київщини, освіту отримав у Київській духовній семінарії, у 1837 році рукоположений в Чайківській церкві Святої Трйці. Почав служити в Радомислі, був приписаний до Радомисльського Свято-Троїцького кафедрального собору, потім став його опікуном. Дияконом у ньому був його брат Євграф Гроновський, а син Микола служив у церкві на Микгороді.

  Свято-Миколаївський храм у Радомислі закладено 1864 року. Сучасний храм Святителя Миколая Чудотворця в Радомишлі (1883 р.) зводився одночасно з Володимирським собором в Києві. Церковні дзвони були привезені з Москви. Розписали храм учні відомого російського художника Віктора Васнецова — Павло Свідомський і Василь Котарбінський. Їм допомагали художники-іконописці з Києва. Храм розписаний за ескізами з розписів Київського Володимирського собору. Можливо, Миколаївська церква в Радомислі була своєрідною творчою майстернею, в якій відпрацьовувались художні прийоми, реалізовані потім у Києві. За радянських часів у храмі зберігали зерно, дзвіницю було зруйновано. Зараз Свято-Миколаївська церква діюча, проведено реставрацію.

om 13121703 1

  Неоціненний внесок у збереження і примноження слави храму зробили благочинний Сильвестр, потім благочинний Євгеній Васьковський, стараннями якого у 1998 році було проведено реставрацію. Під час реставраційних робіт з-під купола дістали снаряд часів війни.

  У Свято-Миколаївському храмі є чудотворна ікона Матері Божої, що є її гордістю. 10 квітня 1994 року Священним Синодом Української Православної Церкви встановлено святкування Радомишльської (Іверської) ікони Божої Матері. Прекрасним співом прославився церковний хор.  Усе більше прихожан приходять сюди помолитися Всевишньому. Храм є пам’ятником культури і охороняється державою.

Джерело: radomyshl.church.ua

Новини Житомира

Оставить комментарий

Убедитесь, что Вы ввели всю требуемую информацию, в поля, помеченные звёздочкой (*). HTML код не допустим.

ПОСЛЕДНИЕ КОММЕНТАРИИ

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top