Григорій Логвин назвав церкву «однією з найвидатніших». Погоджуємося, але із одним застереженням. Як на нас, трохи кульгає чистота стилю. Маємо на увазі не тільки уніфіковані хрести над банями, нав’язливу ознаку нинішнього часу. Напівциркульні вікна — то класицизм. Цікаво, що вони прикрашають не лише вівтар, а й наву Михайлівської церкви — украй рідкісне явище в народній УЦА. Трохи напружує і горизонтальна шалівка, непритаманна для подібних храмів.

  На жаль, в інтер’єрі не збереглося нічого видатного: старий іконостас давним-давно зник, стіни і склепіння оббито фарбованим лінолеумом, різьблені ригелі відсутні… Останній факт свідчить про те, що церква є перехідною до волинської школи. Що ж, усе відносно — навіть у нашій видатній класифікації…

  Натомість дорога до храму хоч і не видатна, зате цілком конкретна. Запевняємо: нестерпну легкість буття на цьому двадцятикілометровому відгалуженні від траси відчують усі — як екзистенціалісти, так і релятивісти.

Джерело: parafia.org.ua

Новини Житомира