Вкотре ми переконалися, що для цікавої подорожі зовсім не обов’язково мати багато вільного часу, «зайвих» грошей в гаманці та власного транспорту,  - розповідає ua-travels.in.ua.

  Хоч і команда ua-travels.in.ua. гостювала на Житомирщині ще влітку, та вражень отримала на цілий рік.

  НЕСПОКІЙНИЙ КОРОСТЕНЬ 

  День розпочався о четвертій ранку в Коростені.

  Ми гуляли вулицями, що освітлювалися тільки місяцем та яскравими вікнами поодиноких супермаркетів.  Шукали Древлянський парк. Прогулянку важко було назвати приємною. Дорогою нас супроводжували  галасливі п’яні компанії, нам доводилося оминати бійки під нічними магазинами. І все це під акомпанемент далеких поліцейських сирен. Навіть з’явилося бажання повернутися на залізничний вокзал і там перечекати пару годин до світанку.

  Бадьорим кроком ми все ж таки вийшли до Древлянського парку, тому розвертатися у зворотному напрямку було б прикро. Адже все, що ми до того побачили – типова центральна площа та широкий проспект з охайними, але однотипними будинками.

  Древлянський парк виявився доволі мальовничим місцем. Вздовж алей нас зустріли скульптури діячів часів Київської Русі – Володимира Великого, Добрині Никитича, княжної Малуші. Знайшлося навіть місце для княгині Ольги, яка свого часу спалила Коростень (тоді – Іскоростень), таким чином помстившись городянам за вбитого чоловіка.

  Цікаво, що головною фігурою в парку є пам’ятник князю Малу – вождю древлян, який і очолив бунт проти князя Ігоря.

  Найбільше ж сподобалися краєвиди річки Уж. Втім, споглядати за ледве помітною течією ріки часу не було. Тому ми поспішили повернутися на залізничний вокзал.

  КОСМІЧНИЙ ЖИТОМИР

  О восьмій ранку ми були в Житомирі. Знайомство з містом вирішили розпочати з Музею космонавтики. Втім, довелося трошки почекати перед входом – двері для відвідувачів відкриваються о десятій годині.

  Однак очікування були варті. Свого часу хоч і вдалося відвідати Музей космонавтики у Єнакієве, експозиція в Житомирі сподобалася більше. Перш за все – за особливу «космічну» атмосферу залу.

  ВУЛИЦЯМИ ЖИТОМИРА

  Місто запам’яталося великою кількістю малюнків на стінах, а також стриманою, але приємною оку архітектурою.  Було цікаво побродити центральними вулицями Житомира, після чого застрибнути в тролейбус і продовжити екскурсію вже громадським транспортом.

  КОРОТКИЙ ВІДПОЧИНОК НА РІЧЦІ ТЕТЕРІВ

  Літня спека трошки ускладнювала пересування містом, тому пару годин ми провели біля річки. Цей час став одним з найкращих моментів подорожі – настільки там було красиво. Тому сили на ще одне місто ми відновлювали в тіні дерев на гранітному березі річки Тетерів.

  ПРОСТО БЕРДИЧІВ

  О третій годині ми приїхали на житомирський автовокзал. Купили квитки до Бердичева і за годину були вже біля залізничного вокзалу міста.

  Це був останній пункт нашої подорожі, тому нас очікувала довга некваплива прогулянка. Бердичів запам’ятався своєрідною архітектурою, іронічними пам’ятниками та самобутніми подвір’ями колишніх єврейських поселень. Окремого захвату заслуговує оборонний Монастир Кармелітів Босих . У місті також на диво багато молоді. На головній площі провінційного Бердичева кипіло життя навіть в дванадцятій ночі.

  Найважчим в подорожі виявилося після такого насиченого дня дочекатися на вокзалі нічного поїзду.  Очі зрадницькі заплющувалися – навіть кава не допомагала. Зрештою, потрібний поїзд прибув на перон – так закінчилася наша одноденна подорож.