Для початку кілька цифр щодо населення: в Бердичеві проживає близько 77 тисяч людей, в Коростені 64 тисячі, в Новоград – Волинському 56 тисяч. Але є одна суттєва різниця – населення зростає лише в Новограді, тоді як Бердичів та Коростень має суттєву демографічну кризу, пише rio-berdychiv.info.

  Дороги - їх об’єктивно гарних на даний момент немає ніде – ні в Житомирі, ні в Бердичеві, ні в Коростені, ні в Новограді. Проявляється це все спільними проблемами – природними ямами, «штучно створеними» ямами, які чекають свого асфальту, та відсутністю дорожньої розмітки.

  Парки – абсолютним фаворитом є Коростень. Саме тут знаходиться купальня княгині Ольги на невеличкій річечці Уж, пам’ятники князю Малу, Малуші та її сину Володимиру, які нагадують про історичне минуле міста. Має він і військово-історичний комплекс «Скеля», куди в вихідний день дійсно створюється черга з туристів. А також є те, що є символом теперішнього – пам’ятник деруну, оскільки на другий тиждень вересня тут проводиться всеукраїнський фестиваль цієї страви. Бердичівський парк значно поступається Коростенському, та і просто він має інший формат – розважальний, з атракціонами, без прив’язки до історії. Схожий парк має і Новоград, але він візуально менший та має зовсім вже сучасну, зроблену з червоної цегли вхідну арку.

  Центральна площа – тут фаворитом є Бердичів, все-таки перепланування та нові пам’ятники її чудово відродили. Не сильно пасе задніх і Коростень, маючи певний козир – світлозвуковий фонтан, подарований місту на цей раз вже Коростенським заводом МДФ. Новгорад в цьому випадку неприємно здивував. Нещодавно відреставрована площа перед «Будинком рад» так і не стала публічним простором, біля неї не встановили жодної лавки і скоріш за все це не планується. Тобто прогулюватися нею та дивитися час на велетенському сонячному годиннику можна, але затримуватись не варто, про що нам дуже чітко і ясно каже дане планування. Хоча варто зазначити, що площа, яка знаходиться позаду Будинку Культури, біля стіни Звягельскої фортеці є абсолютно чудовою.

  Музеї – комплекс «Скеля» в Коростені пропонує доволі цікаву, інтерактивну екскурсію вартістю 20 грн. При цьому знижок для пільгових категорій населення не існує, квиточків не видають, хоч я і наполягав, тобто повний простір для махінацій. Краєзнавчий музей, який є філією житомирського, вже видавав квитки та мав систему знижок, але майже нічого цікавого показати не зміг – є лише фрагменти всього(флори-фауни, історії, археології, сучасного, тощо), між якими тяжко зрозуміти зв’язок. Бердичівський музей, нагадаю, є безкоштовним для відвідувачів та має певну логіку в екскурсійному маршруті – від найдавніших часів до сьогодення. Новоград-Волинська візитівка – музей Лесі Українки по незрозумілих для мене причинах, на постійній основі не працює по неділях, хоча це найбільш хлібний на туристів час.

  Це не є якесь об’єктивне дослідження, більше як блог-стаття, яка змусила мене і сподіваюсь, що змусить і Вас задуматись над тим чому наші міста-побратими це польські Сєдльце і Явор , а не такі близькі територіально, матеріально, ментально Новоград-Волинський і Коростень.

 Дмитро Доманський