Знайомтесь, це Сергій. Він живе у нас у районі. Дуже полюбляє подорожувати, вивчати околиці, ходити у піші походи, їздити на велосипеді чи мотоциклі по району. Окрім цього, він любить ділитись побаченим у цих мандрівках незвичним для більшості способом – він малює мапи, - про це повідомляє novograd.city

  З 2016 року, як Сергій зацікався картографією, він додав на мапи околиць району 102 з половиною тисячі об'єктів, більшість з яких це невідомі до цього дороги й стежки. В області він на четвертому місці у цій справі, в Україні – 142-й. П'ять відсотків об’єктів на мапі Житомирської області додав він, це 0,1 всіх даних в Україні. Жартуючи, якщо ви заблукали десь під Курчицею, чи деінде і вибрались стежками на карті – ось ваш рятівник.

  Картографія – це, м’яко кажучи, не дуже популярне хобі серед молоді. Щільність картографів на один квадратний кілометр у будь-якій точці земного шару невблаганно прагне до нуля. Бо це діло треба любити, мати дуже і дуже багато часу. Особисто наш герой за власною статистикою провів за картографією лише за ці майже три роки 151 день, хоча тягнуло до географічних відкриттів ще з дитинства.

  – Мене постійно тягнуло розвідати місцевість. Ще в глибокому дитинстві, у класі шостому, зі своїм другом Ігорем постійно ходили кудись за об’їзну дорогу, подивитись, що там знаходиться, озера відкривали на "Болгарах" та на полігоні. Загалом, вивчали місцевість довкола міста на стільки, на скільки ми тоді мали можливість. Деякі цікаві для себе місця я замальовував у вигляді карт.

  Ось ця тяга до відкриттів нікуди не поділась із часом, а переродилась у вигляді туризму, навіть тур-клуб створив. Новоград-Волинський район об’їздив вздовж і поперек. Розповідає, що у нас дуже багато гарних місць такі як, "Модрини", "Сестробіль" з притулком для шляхетного плямистого оленя – це з відомих.

  – В якийсь момент життя я зіштовхнувся з тим, що хочу не просто блукати відомими місцями, чи просто йти кудись, а мати можливість визначитись, в якому конкретному напрямку рушити за відкриттями. Я почав вивчати карти, зокрема супутникові. На них, звісно ж, багато інформації, але треба мати наметане око для того, аби її добре читати ці супутникові знімки. А звичайних векторних карт у вільному доступі не було. Якісь дешеві варіанти були, але з, м’яко кажучи, дуже низькою деталізацією, – розповідає Сергій

  Придбавши комерційну карту "НавЛюкс" за досить немалу суму, десь 70 доларів, він був страшно розчарований. На ній, по суті, нічого не було, це була убога карта. І в принципі, наш район Новоград-Волинський і залишається у дуже поганому в плані картографії стані. Можливо, великі населені пункти і центральні регіони мають більшу деталізацію і якість, але загалом наш район у цьому плані – пустий.

   – Я багато катався на велику, пішки ходив, на мотоциклах лісами їздив. Замість того, щоби просто збирати на навігаторі маршрути (треки), я почав шукати варіанти, як зібрати якусь власну карту. Одним словом, у цьому пошуку, я натрапив на OpenStreetMap. Це сервіс, у якому ти можеш публікувати власні "треки" і самому малювати, додавати об’єкти, дороги, стежки, лісові масиви, поля і так далі. Простіше кажучи, додавати картографічні дані на карту, котра буде доступна усім, хто нею користується. А користується сервісом на сьогодні велика кількість ресурсів, навіть Facebook перейшов.

  – Ну і все, я почав вимальовувати карти. Мені це подобалось. Це своєрідна була медитація. Бувало, дуже багато часу за цим просиджував, вимальовував дороги й стежки. Я, ніби, знову подорожував по всіх цих місцях. Дивлячись на супутниковий знімок, на якому накладено пройдений мною маршрут, я згадував, що там було, і додавав деталі. Де потрібно, ставив броди, як згадував, додавав бесідки, якісь закинуті будинки, поляни, і все це відправляв в OpenStreet, і буквально через пару годин ці дані вже були на світових мапах. Мені це страшно подобалось.

  Перших півроку Сергій займався картографією дуже активно. Адже, місцевість наша була деталізована хіба що в межах міста, якісь державні та регіональні дороги, може, села зрідка і пару основних доріг у пересічній місцевості. Вбачаючи в цьому обсяг роботи, сидів, ретельно вимальовував околиці із просіками, заказниками, межами лісів, новими ріками й озерами, струмками, греблями, стежками, дорогами, протипожежними ровами, бесідками, місцями для наметів, джерелами… Зараз лишається лише її трошки актуалізовувати і доповнювати.

  В результаті – зараз в нас добре деталізований район, особливо територія радіусом 50 кілометрів довкола Новограда у всіх напрямках. В основному це – лісові масиви, лісові квартали, просіки, галявина, бесідки, джерела, струмки, загалом, вся необхідна інфраструктура для зеленого туризму.

  – Мій внесок, – посміхнувся Сергій, – дійсно підняв інтерес до цих місць. Мені було приємно чути відгуки. Деякі люди довгий час шукали певні природні об’єкти, наприклад, заказник "Модрина" чи "Сестробіль" з притулком для оленів, і ніяк не могли знайти, як туди дістатись, з ким зв’язатись з цього приводу, де воно взагалі знаходиться. А потім кажуть: "Дивимось, а воно вже є на карті!" Я розумію, що це все зробив саме я, і мені це було дійсно приємно, тому що вийшло так, що допоміг.

  Загалом, OpenStreetMaps дає можливість безкоштовно зберігати у себе картографічні дані. Можна дивитись різні варіанти карти однієї й тієї ж місцевості для різних цілей. Наприклад, на цивільній мапі не буде детальних лісів, проте будуть вказані всі магазини, лікарні, дороги, школи, пішохідні переходи, сквери, парки і таке-інше. На туристичній – всі необхідні для туризму речі: просіки, броди, стежки, висоти пагорбів і глибини низин, а також туристична інфраструктура – бесідки, місця для наметів тощо. На ній можна побачити все, що хочеш, все, що туди внесли люди, і зараз можна сміливо казати, що вона може позмагатись у наповненості із Гугл-картами.

  – За професією я – програміст. Довго шукав якусь нормальну детальну українську карту, але, на жаль, не міг нічого знайти, лише якісь такі-собі англомовні аналоги. Тож, вирішив сам зробити гарну українську топографічну карту для навігаторів "Garmin". Спочатку її роздавав безкоштовно наліво і направо, але коли від напливу охочих звантажити її в мене почали падати сервери й висіти мої власні сайти, вирішив встановити мінімально рентабельну ціну за неї. Одне звантаження – 29 гривень. І все встало на свої місця. Без потреби не скачують більше. Заробляти на карті цілі не мав, але наразі приємно отримувати невеличку винагороду за свою роботу. І добре, що вона окупає сама себе – це хостинг та домен.

  В районі багато є цікавих місцин, про деякі заказники вже згадувалось вище, а є й деякі, які створені на територіях з історичною спадщиною. Наприклад, один, де німці вирубали дуби, от їх залишили в незмінному вигляді – велетенські пні серед відносно молодого лісу. Є цікаві гранітні розсипи, на які дивишся і не розумієш, звідки вони тут могли з’явитись. Це недалеко від Новограда. А якщо трохи далі, там – те ж саме "Кам’яне село", до нанесення якого на мапу Сергій теж трішки приклав руку.

  – Для мене відкриття під час моїх експедицій мають абстрактний характер. Багато інформації вдалось дізнатись: скільки тут було жителів колись, скільки городищ, скільки сіл, скільки хуторів. Всі ці "хатища", їх видно. Видно, що тут, серед лісу, стояла хата, і рука несвідомо тягнеться в кишеню за телефоном, аби пошукати інформацію, що тут було, скажімо, 150 років тому на старих мапах. І трохи пірнаєш в історію нашої землі, наших територій. Відкривається дуже багато чудових, прекрасних місць, до яких не раз ми повертались, як наприклад, заливні луки біля Городища, це в напрямку Рівного. Там – ну просто місця, в які закохуєшся. Особливо цікаво мені досліджувати місця, в які колись любили відомі наші письменники їздити. Та ж Леся Українка зі своїми друзями любила відпочивати в районі Курчиці, і коли ти ходиш біля берегів Случі й Церема, що в неї впадає, ти прямо пірнаєш у той стан, який описується в "Лісовій пісні". І відчувається якась благодать. Тому що природа була, є і залишається найбільш гармонійним для мене місцем. Я завжди відчуваю якийсь внутрішній баланс на природі, і мені завжди хочеться вивчати більше і більше про неї.

  Наразі Сергій продовжує подорожувати зі своїми імпровізованим тур-клубом "Хазяїн лісів", зі своїми друзями та займатись картографічними експедиціями, але вирушає щораз далі, бо кордони й межі – це лише у нас, в голові. Ніщо не втримає душу й тіло, що рветься до свободи.

  – Шукайте те, що вам подобається, те що приносить задоволення, і займайтесь цим. Тому що заради цього, я думаю, і варто жити. А якщо це комусь іще чимось допоможе, то це взагалі буде прекрасно, – завершив Сергій.

Джерело: novograd.city