Помста княгині

   Пам'ятаєте, зі шкільних уроків історії: «І, коли стало смеркатися, наказала Ольга своїм воїнам випустити голубів і горобців. Голуби ж і горобці полетіли у свої гнізда: голуби у голуб’ятники, а горобці – під стріхи. І тоді спалахнуло все – де були голуб’ятники, де кліті, де вежі, і не було двору, де б не горіло, і не можна було гасити, бо все одразу зайнялося вогнем. І побігли люди з міста, і звеліла Ольга своїм воїнам хапати їх. Так вона взяла місто і спалила його, а старійшин іскоростенських забрала в полон, а інших людей убила…» («Повість минулих літ »).

  Саме Іскоростень, столиця древлянської землі, і був тим «містом», спаленим княгинею Ольгою в помсту за вбивство київського князя Ігоря.

  І нехай метод знищення міста, оголошений Нестором, викликає в істориків питання, в тому, що в 946 році Іскоростень серйозно постраждав у результаті війни з київським військом, сумнівів практично немає.

Державний герб і одноденна столиця

  Пізніше було багато всього. І руйнування відновленого міста монголами в 1240 році. І входження до складу Великого Князівства Литовського, а потім і до польської корони. І набуття магдебурзького права у 1589 році. І перехід під руку гетьмана Богдана Хмельницького.

  Але весь цей час найяскравішим моментом історії міста був той самий фатальний конфлікт з київською княгинею. Аж до 12 лютого 1918 року, коли Коростень став столицею всієї України. Правда, всього на один день. Саме тоді в штабному вагоні Мала Рада УНР затвердила тризуб Малим державним гербом країни.

  А так як робити настільки доленосне діяння в звичайному містечку було явним моветоном, вирішили на добу оголосити серце древлянської землі столицею всієї Української Народної Республіки. До речі, під час візиту сюди не забудьте зазирнути в сквер біля вокзалу, і своїми очима побачити пам’ятник Гербу України.

  Героїчний укріпрайон – об’єкт «Скеля»

  З тих пір і до наших днів у історії міста був ще один яскравий і кривавий епізод. Героїчна оборона Коростенського укріпрайону і його командного пункту в 1941 році, з якою безпосередньо пов'язана одна з місцевих визначних пам'яток.

  Об'єкт «Скеля». Командний бункер укріпрайону, який будували у середині 30-тих років прямо в гранітних відкладеннях, став місцем, де влітку 1941-го маленький гарнізон кілька тижнів відбивав атаки німецьких військ.

  З 2005-го один з поверхів бункера (з мінімум семи) – запасного командного пункту для всього Південно-Західного фронту, відкритий для відвідування, як музей. Всередині «Бункер Сталіна» (незважаючи на те, що Батька всіх фізкультурників тут ніколи не було, саме ця назва причепилося намертво) обладнаний лініями зв'язку, каналізацією, автономною системою вентиляції і своїм колодязем. Зверху захищена метрами граніту і бетону.

  На відвідувачів чекають колекції протигазів та інших індивідуальних засобів захисту, зброї часів Другої світової, реконструкції радіорубки, госпіталю і навіть кімната, призначена для Верховного головнокомандувача. Плюс виставка знарядь і бронетехніки поруч із входом. А головне – можливість відчути атмосферу того непростого часу.

  Островський парк під наглядом Мала...

  Схиливши голову перед подвигом бійців Коростенського укріпрайону, поринемо глибше в води минулого. А точніше – в зелене море парку імені Островського, ще однієї родзинки нашого сьогоднішнього героя. Він розкинувся прямо на гранітних схилах над швидкими водами річки Уж, прикрашеної величезними валунами, на яких зручно відпочивати літнього дня. Практично на тому місці, де був стародавній Іскоростень князя Мала.

  А ось і він сам – у позолоченому шоломі, з важким мечем, вдивляється в блакитну безкрайню далечінь. Цікаво, чи не в бік Києва дивиться? З'явився мідний пам'ятник на одній з найвищих точок Коростеня до 1300-річчя міста, і відразу став одним з найулюбленіших місць для фотосесій. І краєвиди з розташованого тут оглядового майданчика відкриваються знатні.

  Альтанки, алеї, лавиці, фонтани, шум річки і безліч пам'ятників і скульптур. А за кілька кроків – і реконструкція укріплення 8–10 століть. Ідея багатюща, а ось на якісне втілення грошей явно не вистачило.

   Неподалік скульптура ще одного легендарного богатиря – Добрині Микитовича,  збудована за приватні кошти. За версією місцевих жителів, Добриня був братом Мала і сином Коростенського князя Ніскині – Добринею Ніскитичем, набагато пізніше перетворившись у пам’яті нащадків в Микитовича.

   Не забуто і ту, котра зруйнувала серце древлянської землі. Над самим потоком Ужа застигла жіноча фігура, яка вдивляється воду. Адже Свята рівноапостольна княгиня Ольга, згідно з легендою, так і не змогла забути знищене місто. Прийнявши християнство, вона повеліла закласти на попелищі церкву (майбутній Собор Різдва Христового), і навіть на деякий час перебралася в Коростень жити. Звідси і Купальні Ольги перед її пам'ятником – місце, де княгиня регулярно омивала своє тіло в річці.

  А ось і внук княгині – Володимир. Причому в двох іпостасях: хлопчиськом поруч з матір'ю Малушею, древлянкою з Коростеня. І в дорослому віці, вже як хреститель Русі. В тутешніх краях знову ж побутує легенда про батька майбутнього князя Володимира Красне Сонечко. Мовляв, ним був зовсім не Святослав, а навіть навпаки – древлянский князь Мал. Той самий, із шоломом і мечем. Шкода, нині точно дізнатися вже не вийде.

  Але і це ще далеко не все, що чекає вас в славному граді Іскоростень.

Сумна порцелянова історія

  Обов'язково зазирніть у Кімнату-музей історії Коростенського фарфорового заводу (міський будинок культури на вул. Грушевського). Це підприємство, яке працювало з 1904 року, повстало з попелу після другої світової війни, і навіть упоралося з розвалом Союзу, не змогло пережити перехід в 21 століття. У 2000-них роках завод, чия продукція була відома не тільки всьому СРСР, але і далеко за кордоном, було оголошено банкрутом і незабаром закрито. І лише кімната-музей (понад півтисячі унікальних виробів) зберігає пам'ять про славні часи місцевої порцеляни.

Краєзнавчий музей – Коростенська машина часу

  Далі наш шлях лежить до Будинку-музею, що у будівлі штабу Коростенського укріпрайону. Тут затишно розташувалися древлянські старожитності, здобуті археологами.

  Стародавня зброя, інструменти, мінерали, предмети побуту, декоративно-прикладного мистецтва, пов'язані з краєм. І, звичайно, прикраса колекції – діорама «Княгиня Ольга біля стін древнього Іскоростеня» (художник А. Туранський, 1982 рік).

  Музей локомотивного депо – залізнична колиска А тут ви познайомитеся з зародженням та розвитком місцевого залізничного транспорту (музей розташовано прямо на території станції). Чому такий музей вирішили влаштувати саме тут? Все просто – Коростень по праву носить почесне звання «залізничної столиці» регіону, і його залізничний вузол – один із найважливіших в Україні. Маса раритетів, зібраних працівниками депо. Виробничі приміщення станції, побудовані в різний час і доступні для огляду. Плюс можливість побувати пасажиром старовинного паровоза.

  Деруни – смачна родзинка Коростеня

  І, звичайно ж, не проходьте повз головну кулінарну принаду міста – деруни. Із цією традиційною стравою Полісся в Коростені пов'язано багато.

  Починаючи від пам'ятника деруну (відкритий у 2009 році) у вже знайомому нам парку імені Островського (автор – художник В. Козиренко).

  І, звичайно ж, не проходьте повз головну кулінарну принаду міста – деруни. Із цією традиційною стравою Полісся в Коростені пов'язано багато. Починаючи від пам'ятника деруну (відкритий у 2009 році) у вже знайомому нам парку імені Островського (автор – художник В. Козиренко).

  Побувати в 1300-літньому місті, пройтися місцями, котрі пам'ятають легендарних древлян, княгиню Ольгу та князя Мала.

  Спуститься в підземелля справжнього командного пункту часів Другої світової. Помилуватися колекціями порцеляни, поліськими старожитностями та залізничними раритетами, покататися на паровозі і скуштувати автентичних дерунів. Де ви зможете встигнути все це за один день? Тільки тут – у Іскоростені – стародавньому місті, що із задоволенням чекає на гостей.

Джерело: ua.igotoworld.com

Новини Житомира