«Маленьке «Святе озеро» на місці нинішнього с.Садки, що поблизу об`їзної Житомира, на захід від.

  Для розуміння, просто так такі назви не давали, і подібних «святих озер» в нашій Батьківщині на пальцях однієї руки можна перелічити. А на Житомирщині це перше.

  Я порився Інтернетом, і майже нічого не знайшовши про цей об`єкт – рушив в минулу суботу, 1 червня, на місце, згідно прив`язки карти 1800-тих років до сучасної локації.

  В с.Садки я спочатку знайшов місцеву бібліотекаршу, та, на жаль, вона зовсім нічого з історії не знала, проте направила до завідувачки місцевого клубу. Зорі вже вишукувались в цей день в "астеризм" під назвою Fortuna.

  Ця жіночка багато розповіла: і про історію, і про озеро, і про німців-колоністів, звідки ці поселення тут і пішли.

  Так, це озеро зберіглось донині! Це крихітна водойма, на захід від села, вже сильно заросла та замілена, із острівцем посередині, якого вже майже не видко. За словами Валентина Троценко, раніше озеро було значно більшим. І є в ньому родзинка – ніби-то центр озера ніколи не замерзає. На моє питання про походження назви озера, я почув класичну легенду: "В один день тут пішла під воду церква, разом із людьми…

  Звісно, важко знайти якісь правдиві свідчення, бо ж тут були незаселені пасовища і десь в лісі лиш хутір.

  Саме навколо "Святого Озера" десь 150 років тому німецькі колоністи-хлібороби почали оселятися, заснувавши Великі Садки (нині с.Садки) і Малі Садки (на південь, за шосе Київ-Чоп, не зберіглось). Саме на цих землях зріс відомий землевласник-меценат Іван Арндт, який колись будував в сусідніх селах три маєтки та земську школу за власний кошт:

1. Власну садибу в Черемошному, і одночасно закладає парк при ній (все зберіглось донині, фото - далі).
2. В с. Садки невеличку садибу для своєї сестри ніби (частково зберіглась, кілька років тому половина садиби згоріла і її "відтяли").
3. Садибу в с. Березівка для своєї сестри, що була, до речі, хрещеною матір`ю Святослава Ріхтера (не зберіглась, ніби), та Березівську земську школу, що нині охороняється як пам'ятка архітектури, і всім добре знана (фото - далі). Більше підписів про садиби під фото, власне. Про історію Арндтів написано немало книжок, це були видатні постаті, і я навіть памнятаю височезного Миколу Арндта, який приїзжав років щось із 25 тому в Житомир, та гостив у мого дядька Г.Мокрицького, який про нього пізніше написав книжку.

    Отож, історія, яка почалась лише розвідкою забутого міні-озера з небанальною для нашого краю назвою (яку давали освяченим місцям, чи озерам з цілющими властивостями, чи щось на кшталт того,) переросла в дві поїздки (в суботу, 1 червня, і оце, вже вчора, 4 червня) та купою знахідок, мені до цього невідомих садиб, старовинноого парку із 150-250-річними дубами, а також знахідкою двох забутих кладовищ німецьких колоністів. Залишки одного кладовища, власне біля Святого Озера, звідки і розселялись німці-хлібороби щось із 150 років тому. Та вже майже зникло кладовище, де донедавна ще був склеп, який знищили вандали не так і давно.

   Після ретельних пошуків, в хащах зі сміттям, в лісі над шосе біля заправки "Маршал" , що перед с. Березівка, я знайшов лише натяк на кладовище колишньої колонії Малі Садки – один кам`яний хрест з німецьким надписом. Склеп поки десь там….А зі слів працівників АЗС поруч, його взагалі зруйнували...

  Отак одна незвична назва на старій карті відкрила мені, і сподіваюсь не тільки, цілу жменю цікавинок в двох велопокатеньках.

  А скільки ще всього заховано в чиїйсь пам'яті і в відкладеннях лісів-полів…», - зазначив в своєму тексті описі автор публікації та світлин, що додані нижче, в цьому матеріалі.

 Фото: Павло Мокрицький

 Новини Житомира