Захоплююча мандрівка древлянським чаруючим Овручем. ФОТО

  «Точка на карті» запрошує до Овруча, який є однією з перлин житомирського Полісся.

   Місто Овруч на півночі Житомирщини славиться своєю історією, адже після спалення Іскоростеня (Коростеня) княгиня Ольга перенесла центр древлянської землі саме сюди. Тодішній Вручий (давня назва Овруча, - ред.) став епіцентром князівських міжусобиць, постачав на всю Київську Русь цінний пірофілітовий сланець, пережив не одну навалу ворогів, але досі береже колоритну автентичність, цікаві пам’ятки та неповторну місцеву говірку.

  Проект «Точка на карті» запрошує до міста Овруч на березі річки Норинь, що є однією з перлин житомирського Полісся, і від якого майже рукою подати до кордону з Білоруссю.

  З Овручем пов’язано чимало відомих особистостей – від древлянських князів, імена яких знають з курсу історії України всі п’ятикласники, до поета Андрія Малишка, що свого часу вчителював у місцевій школі.

  СВЯТО-ВАСИЛІВСЬКИЙ СОБОР ІЗ КНЯЗІВСЬКИХ ЧАСІВ

  Заступник начальника відділу з гуманітарних питань Овруцької міськради Василь Гуз упевнений, що Овруч цікавий мандрівникам, які вже не раз бували у відомих туристичних місцях і шукають нових вражень.

19011928 2  Василь Гуз

  Розпочинаючи екскурсію містом, він розповідає про двох його покровителів.19011928 3

  Один із них - архангел Михаїл - зображений на гербі Овруча. У руках він тримає терези та опущений меч. За словами Гуза, такий символізм означає, що древляни справедливі, спокійні й неворожі, але водночас готові до захисту.19011928 4

  Інший захисник – це святий Макарій Овруцький, який народився в цьому місті. Він у молодому віці прийняв чернецтво, був настоятелем монастиря в Овручі, а потім у Каневі, де його спалили татари, але мощі преподобномученика вціліли й досі зберігаються у Черкасах, а частинка – в овруцькому Спасо-Преображенському соборі. Відомо, що за життя святий володів дарами зцілення та пророцтва.

  Перша згадка про Овруч датується 946 роком, коли його підкорила княгиня Ольга, вдруге місто згадується у 977 році коли загинув князь Олег Святославич.

19011928 5

  Оксана Левківська

  «Сучасна назва Овруч змінювалася упродовж понад тисячолітньої історії. У різні періоди на нього казали Збручий, Вручай, Беручій, Вручев, Уручій, Овручов, Овручій. За однією із версій, назва походить від того, що в давнину місто було оточене земляним валом, який ніби стискав його обручем», - розповідає начальник відділу економічного розвитку і залучення інвестицій Овруцької міськради Оксана Левківська.19011928 6

  Безперечно, окрасою сучасного міста є Свято-Василівський собор, який височіє при в’їзді до міста. На вході до храму увагу привертає табличка із написом, що це пам’ятка архітектури ХІІ століття. Утім, складно однозначно сказати, чи саме такий вигляд мала церква майже тисячу років тому.

  Василь Гуз радить спочатку зупинися, вдихнути біля святині на повні легені дух історії, доторкнутися до стін, зробити на згадку фото, а тоді починати обходити по колу собор.

  Спочатку в 977 році на язичницькому капищі князь Володимир побудував тут дерев’яну церкву. Згодом його правнук Рюрик Ростиславович звів на цьому місці кам’яний храм, що входив до палацового комплексу. Споруда не мала жодного залізного елемента, була прикрашена 5 золотими куполами та інкрустована натуральним каменем.19011928 7

  «Гостей міста цікавить, чому церква має назву Свято-Василівська. З цього приводу є дві версії. Після хрещення князь Володимир отримав ім’я Василь. Таке ж у хрещенні мав і Рюрик Ростиславович. Тому не виключено, що назва за храмом закріпилася завдяки комусь із них», - пояснює Гуз.

  Храм двічі зазнавав монголо-татарської навали, а в 1321 році його зруйнували війська литовського князя Гедиміна. На руїнах люди побудували невелику дерев’яну церкву. За місцевими легендами, вночі на місці святині можна було почути ангельські співи і навіть побачити Богородицю та святого Миколая.

  Про відбудову храму в Овручі задумалися лише у 1860 році і почали збирати на це пожертви, а в 1911 році його урочисто освятили.

  Дослідженням залишків церкви займався архітектор Покришкін. Натомість креслення готував його колега Щусєв. До відбудованого храму увійшли вцілілі майже вся східна вівтарна стіна та частина північної. Науковці вважають, що Щусєв під час будівельних робіт усе ж допустив помилки, не маючи достатньо інформації про вигляд церкви в часи Київської Русі.

  Під час внутрішніх робіт на другому ярусі храму реставратори у 1980-х роках натрапили на 14 ікон, що датуються XVI століттям і належать до новгородської школи іконопису.19011928 8

  Оксана Левківська показує на великі камені, що вирізняються в однотонних стінах храму. За переказами, вороги, намагаючись зруйнувати церкву, цілили в неї камінням із катапульт. Проте її міцні стіни надійно утримували оборону, поглинаючи в себе такі «кулі».19011928 9

  Пам’ятник святому Макарію Овруцькому

 Нині на території Свято-Василівського собору функціонує однойменний жіночий монастир, а в самому храмі проводяться богослужіння. Навпроти церкви встановлений пам’ятник святому Макарію Овруцькому, а трохи далі – святому рівноапостольному князю Володимиру.

  БРАТОВБИВЧА ВІЙНА

  Про древлянські часи Овруча нагадує пам’ятний знак на місці першого поховання вбитого тут князя Олега Святославич.19011928 10

  За волею князя Святослава після загибелі його землі поділили між собою сини. Олег осів в Овручі, Ярополк у Києві, а Володимир у Новгороді. Оскільки князі були ще дуже молодими, кожен мав свого воєводу.

  Через ворожнечу з братом Ярополк пішов війною на Овруч у 977 році. Намагаючись відійти до укріплення, Олег та його дружинники обірвали міст. Проте це не стало порятунком, адже військо разом із князем впало у воду, де усі й загинули.

  Молодого Олега поховали за містом (зараз тут центральна частина Овруча), де насипали великий курган. У 1044 році Ярослав Мудрий перевіз водним шляхом останки Олега до Десятинної церкви у Київ.

  Василь Гуз підкреслює, що про цю подію нагадує полотно Тараса Шевченка «Смерть князя Олега». Надихнути митця на картину під час експедиції Волинню могли місцеві легенди й перекази.19011928 11

 Згодом вирушаємо на Замкову гору, з якої перед очима розкидається панорама частини Овруча. Саме там височіє ще одна святиня – Спасо-Преображенський кафедральний собор, який також пережив руйнацію і відновлення.

  Раніше на його місці стояли костел та єзуїтський колегіум. У 1773 році католицький храм закрили, а в 1831 році він став православним. Після зруйнування у 1937 році на старому фундаменті на початку 2000-х років побудували новий.

  Оксана Левківська та Василь Гуз кажуть, що й досі серед містян є розповіді про таємні підземні ходи від Свято-Василівського та Спасо-Преображенського собору. Щоправда, більше зможуть сказати хіба що археологи, бо розкопок на території міста проводили небагато.

  ТРАДИЦІЙНЕ ПОЛІСЬКЕ БОРТНИЦТВО

  Щоб дізнатися про традиційні промисли та культуру краю треба обов’язково відвідати Овруцький історично-краєзнавчий музей «Древлянські джерела», що функціонує на базі центру дитячої та юнацької творчості.19011928 12

  Експонати до трьох музейних кімнат збирали по всьому району і місцеві жителі охоче ними ділилися. Одразу при вході очі розбігаються від одягу та рушників із домотканого полотна. Звісно, такі експозиції є у багатьох райцентрах, але саме в Овручі можна розгледіти, що майстрині у кожному селі мали свій оригінальний орнамент для вишивання.19011928 1319011928 14

  Далі експозиція знайомить із льонарством і бортництвом. Про перший промисел нагадують світлини колись потужного льонозаводу, що нині не працює, та сніп висушеного льону. Натомість бортництвом, тобто видобуванням меду диких бджіл на півночі Овруччини займаються досі. У музеї можна побачити справжню борть (видовбана колода, що служить вуликом для диких бджіл – авт.) та реманент бортників.19011928 15

  Остання кімната музею, де зібрані документи, фрагменти книг та учнівських зошитів, розповідає про шкільництво Овруччини від часів Київської Русі до сучасності, а також видатних людей краю. Зокрема, тут можна дізнатися про Юрія Немирича, який свого часу був овруцьким старостою. В історії він відомий як автор Гадяцького договору. З краєм також пов’язаний гетьман Іван Виговський, який народився в Овруцькому повіті (зараз це село Вигів Коростенського району).

  Торік на Житомирщині активно обговорювали туристичний маршрут «Древлянські гради», до якого серед інших міст області входив і Овруч. Його розробили, але поки що екскурсії ним не проводять. Тим часом в Овруцькій міській ОТГ пропонують мандрівникам власний 91-кілометровий тур «Кам’яна квітка». Він передбачає знайомство зі Словечансько-Овруцьким кряжем, Свято-Василівський собором, пірофілітовим кар’єром і тягнеться аж до «Голубого озера» з чистою водою блакитного кольору, навколо якого розташована база відпочинку.

Ірина Чириця, Житомир – Овруч

Фото автора та з мережі Інтернет

Джерело: ukrinform.ua

Новини Житомира

   

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework