Давньоруське літописне місто на Житомирщині: історія Любара

  Любар – районний центр Житомирської області,розташований на берегах річки Случ.

   На території сучасного Любара знайдено залишки поселень трипільської культури, пам’ятки доби бронзи, раннього заліза й черняхівської культури.

  Про це розповідає travelua.com.ua.

  За часів Київської Русі на лівому березі річки Случ існувало давньоруське літописне місто Болохів, згадане в Іпатіївському літописі за 1150 рік і зруйноване татарами в середині 13 ст.

  Сучасна назва населеного пункту пов’язана з іменем князя Любарта, сина литовського князя Гедиміна, який володів містом з 1324 по 1386 рр. Поселення називалося Любартів і входило до складу Литовської держави.

  В 1491 р. в місті було побудовано дерев’яну синагогу. Після Люблінської унії 1569 р. Любартів був у підпорядкуванні Речі Посполитої, а з 1589 р. ввійшов до складу володінь князів Острозьких.

  В документах від 1604 р. поселення згадується вже під назвою Любар.

  До 1604 р. (за іншими даними 1616р.) відносять також заснування монастиря василіан, при якому до 1833 р. діяла друга за значенням школа на Волині. За час свого існування монастир неодноразово змінював назву та конфесії. У 1666 р. це був Георгіївський монастир (був він єзуїтським чи православним досі нема однозначної думки). З часом його захопили уніати та перейменували на Василіанський. У 1775 р. греко-католики відкрили при монастирі школу, де навчалося більше 400 учнів одночасно. Приміщення школи в стилі бароко добре збереглись до нашого часу, в них і зараз знаходиться навчальний заклад – Професійно-технічне училище № 37.

  Після розподілу маєтностей Анною-Алоїзою Ходкевич у 1621 р. Любар ввійшов до володінь князів Любомирських, а потім послідовно Валевських, Карвицьких та Водзицьких.

  Любомирськими було побудовано домініканський костел (1630 р.) та католицький монастир (1634 р.),знищені в часи козаччини в сер. 17 ст.

  За сприяння князя Францішка Любомирського з 1752р. здійснювалося відновлення храму . Його урочисте освячення відбулося у 1765 р. на честь св. Міхала та св. Яна Непомука.

  В монастирі зберігались портрети єпископів Хелмських, Плоцьких, Луцьких, Познаньських, Краківських, п’ять портретів Римських Понтифіків, картини з Святого Письма, сім картин із зображенням нападів татар. Тут діяла також друкарня та знаходилась велика бібліотека. До наших днів зберігся лише костел. Зараз це діючий храм на честь св. Міхала та св.

  Під час визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. жителі містечка боролися проти магнатів та шляхти. Неодноразово в місті побував і Богдан Хмельницький. За Зборівською угодою 1649 р. лівобережна частина Любара залишилася в межах шляхетської Польщі, а на правому березі міста розмістилося козацьке військо.

  У 1651 р. Любар пограбували війська польського короля, а в 1653 р. місто розорили кримські татари. Після Андрусівського перемир’я 1667 р. Любар відійшов до Польщі. Українське населення змушене було тікати до Києва та на Лівобережжя.

  З 1793 р. Любар входить до складу Правобережної України та стає волосним центром Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. З Любаром пов’язана також діяльність декабристів. Тут містився штаб Охтирського гусарського полку під командою А. 3. Муравйова.

  У сер. 19 ст. Любар став значним економічним центром Волині. Тут працювали суконна фабрика, екіпажний, свічковий, 3 шкіряні, пивоварний і цегельний заводи, органна майстерня і ґуральня.

  На початку 20 ст. в містечку діяли 9 синагог Талмуд-Тора, єврейський театр, єврейська лікарня, школа, 116 лавок. Була навіть своя єврейська інтелігенція – лікарі, вчителі, артисти та музиканти.

  У 1902 р. відкрилася дільнична лікарня, в якій працювало два лікарі й акушерка.

  18 жовтня 1905р. під впливом революції, жителі Любара вийшли на політичну демонстрацію. Масові мітинги відбулися тут і 25 березня 1917р., а на початку 1918р. в Любарі встановлено Радянську владу.

 З лютого 1918р. по жовтень 1920р. місто почергово було окуповане австро-німецькими військами, військами Директорії, військами буржуазно-поміщицької Польщі і зрештою звільнене військами Червоної Армії.

  За рішенням Уряду УРСР в 1924 р. Любар віднесено до селищ міського типу.

  В 1920р. Любарський волревком відкрив в одному з колишніх поміщицьких маєтків над Случем нову лікарню.

  У 1936 р. збудовано маслозавод, збільшили випуск продукції вальцьовий і водяний млини, дві олійниці, шкірзавод, цегельно-черепичний завод.

  На початку липня 1941 р. Любар опинився в смузі бойових дій Південно-Західного фронту, а 9 липня 1941 р. був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Гітлерівці почали криваві репресії і з серпня по вереснь 1941 р. тут було знищено близько 3 тис. евреїв. Місто звільнили лише 10 січня 1944 р., але бойові дії в районі Любара тривали ще протягом двох місяців.

  У радянський час місто було адміністративно поділено на декілька населених пунктів, які фактично складають єдину територію: Старий Любар, Новий Любар, Юрівка, Стрижівка, Іванківці та Громада.

  На початку 20 ст. в містечку діяли 9 синагог Талмуд-Тора, єврейський театр, єврейська лікарня, школа, 116 лавок. Була навіть своя єврейська інтелігенція – лікарі, вчителі, артисти та музиканти.

  У 1902 р. відкрилася дільнична лікарня, в якій працювало два лікарі й акушерка.

  18 жовтня 1905р. під впливом революції, жителі Любара вийшли на політичну демонстрацію. Масові мітинги відбулися тут і 25 березня 1917р., а на початку 1918р. в Любарі встановлено Радянську владу.

  З лютого 1918р. по жовтень 1920р. місто почергово було окуповане австро-німецькими військами, військами Директорії, військами буржуазно-поміщицької Польщі і зрештою звільнене військами Червоної Армії.

  За рішенням Уряду УРСР в 1924 р. Любар віднесено до селищ міського типу.

  В 1920р. Любарський волревком відкрив в одному з колишніх поміщицьких маєтків над Случем нову лікарню.

  У 1936 р. збудовано маслозавод, збільшили випуск продукції вальцьовий і водяний млини, дві олійниці, шкірзавод, цегельно-черепичний завод.

  На початку липня 1941 р. Любар опинився в смузі бойових дій Південно-Західного фронту, а 9 липня 1941 р. був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Гітлерівці почали криваві репресії і з серпня по вереснь 1941 р. тут було знищено близько 3 тис. евреїв. Місто звільнили лише 10 січня 1944 р., але бойові дії в районі Любара тривали ще протягом двох місяців.

  У радянський час місто було адміністративно поділено на декілька населених пунктів, які фактично складають єдину територію: Старий Любар, Новий Любар, Юрівка, Стрижівка, Іванківці та Громада.

2

3

4

5

6

7

Новини Житомира

       
 
Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework