Старий підкорювач вітру: Величний дерев'яний вітряк на Житомирщині. ВІДЕО

  В Хорошівському районі Житомирської області розташоване село Добринь, в якому зберігся в непоганому стані дерев'яний вітряк.

 

   Про цю величну споруду опубліковане одне з новеньких відео на каналі проекту Escape, котрий ініціювали житомиряни.

  Історія появи поселення в районі села Добринь приходиться на період XVI-XVII ст. Історично, на цих лісових та болотяних землях, поселялись люди, змушені шукати кращої долі, адже потерпали від татаро-турецького іга. Після воз'єднання України з Росією територія села, як і вся Правобережна Україна, входила до складу Польщі.

  З 1795 року, за указом Сенату, на приєднаній до Росії території , було утворено Житомирську губернію. В 1908 році у Добрині відкрили запаси габро і лабродариту. Незабаром з'явились кар'єри, на яких працювати стали мешканці села під проводом приїжджих майстрів. За часів царизму було побудовано школу, церкву, а також зацікавивший нас вітряний млин.

  Млинарство в Україні було не тільки процесом перемелювання зерна на борошно, а вирізнялося цілою сукупністю архітектурних, історичних, культурних особливостей.

  Наприклад, вітряки будували обабіч доріг, у полі, чи на пагорбах за селом, поодинці, або групами, інколи до кількох десятків разом. Вітряки відігравали важливу роль в забудові сільських поселень і часто саме вони визначали архітектуру і формували краєвид українського села. Будівництво вітряків та їх роботу оспівано в піснях, легендах, переказах. Художники часто зображували вітряки у своїх творах.

  Вітряки були місцем, де збиралася сільська громада для обговорення різних питань, нерідко подалі від ока сільської влади. Біля вітряків збиралася й молодь, водила веснянки, влаштовувала різні забави. Вітряки створювали особливий колорит українських сіл, польових доріг. Біля них подорожні відпочивали, по них відмірювали дорогу це були наче сторожові вежі.

  Млинарство досить часто ставало об’єктом дослідження у працях етнологів, етнографів, археологів та істориків. Джерельна база для розробки проблеми мукомельного промислу різноманітна. Вона поділяється на матеріальну та писемну. До матеріальних джерел відносяться самі млини, елементи їхніх конструкцій, предмети повсякденного вжитку та знаряддя праці мірошників та багато інших речей, які, завдяки зусиллям археологів, етнографів, фольклористів, архітекторів, реконструкторів та багатьох інших фахівців своєї справи, дійшли до наших часів. В писемних джерелах відображені місця розташування млинів, права власності, їх відчуження, різноманітні судові спори, розміри вартості млинів, плата за помел і тому подібне, також описи та переписні книги. В історичній науці млинарство в Україні розглядається авторами в контексті соціально-економічного розвитку певного регіону.

  Деякі споруди досягали висоти чотириповерхового будинку - близько 10-12 метрів. Дерев’яні деталі змащували салом. При необхідності обертання сповільнювалося і зупинялося за допомогою гальма. Найчастіше в млині було приміщення для житла її господаря, якому доводилося працювати не покладаючи рук з надходженням нового врожаю. Українські механіки були майстрами своєї справи і будували один з найнеобхідніших в хліборобському ремеслі приладів не тільки у себе вдома, а й у інших селянських господарствах. Ніхто ніколи не сварився з мірошником, а його дочка вважалася завидною нареченою. Про мукомола і його почесне ремесло складено багато прислів’їв.

  Млини та вітряки є невід’ємною частиною історії та культури України. На жаль, вітряків у гарному стані залишилось дуже мало, і варто побачити ці пам’ятки, поки вони не зруйнувалися повністю. 

 

Новини Житомира

   

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework