Нині знаходиться в напівзруйнованому стані і належить Свято-Різдва Христового Червонському жіночому монастирю. Спочатку це був симетричний триповерховий палац, в плані — витягнутий чотирикутник з восьмибічною вежею на головному фасаді та двома чотирибічними вежами, які прилягають до бічних фасадів. Дві  «замкові» вежі (одна двоповерхова, друга — одноповерхова), розташовані  по обидва боки палацу служили павільйонами. Неподалік в неоготичному ж  стилі були споруджені господарчі будівлі та конюшня. Всередині палацу  особливої уваги заслуговував вестибюль зі сходами, викладеними білим мармуром, а також — велика зала для балів з двома венеціанськими кришталевими люстрами. Від колишнього інтер'єру не збереглося майже нічого.

  Згідно з заповітом Адольфа Грохольського, який помер в 1863 році, Червоне мало дістатися його другій дружині,  Ванді з Радзивіллів Грохольській. Але вдова невдовзі після смерті  чоловіка виїхала за кордон, а Червоне продала Фиодор Артемиевич  Терещенко трохи перебудував палац, а неподалік звів своє джерело  прибутків — цукровий завод. Пізніше в ньому Терещенко Федір Федорович розташував авіамайстерню.

  Палац був оточений великим парком, який межував із садами. Їхня загальна площа становила 58 га. В парку росли старі липи, дуби, каштани. Були тут два озера й альтанка на острівці. Перед палацом — декоративні газони. У власності Терещенків палац знаходився до Жовтневого перевороту 1917 року.

  Після перевороту в будівлі знаходився притулок для безпритульних дітей. Проте, будучи свободолюбивими, діти розбіглися, а будинок підпалили. Пожежа 1928 року значно пошкодила будівлю й хоча згодом зовнішній вигляд було відтворено, та інтер'єри втрачені назавжди.

  Десь до кінця XX століття тут містилося ПТУ. Після того як ПТУ переїхало до нової будівлі, палац швидко занепав і став руїною. Крадії винесли все, що можна винести, навіть позбивали кахель з підлоги.

  Через кілька років після здобуття Україною незалежності колишній  палац було передано жіночому монастирю Святого Різдва Христового. (с) Вікіпедія.   На  фото  номер  3 -  домашній  театр,  де  спвівав Шаляпін.

Anna Kolosova, Фейсбук-спільнота "Архітектура України"

Новини Житомира