Відомий у Житомирі краєзнавець Анатолій Магаз опублікував на своїй сторінці у Фейсбук «ляпи» з історії пам'яток архітектури.

  Гравюра XIX века панорамы Замковой горы в Житомире (вид с правого берега реки Каменка) известна не только краеведам, но и всем, кто интересуется историей древнего города Житомира.

  Турист, котрий не полінується завернути до цього мальовничого села з траси Житомир– Сквира, не залишиться розчарованим. Ні, тут немає закинутого замку чи палацу, переобладнаного під психлікарню. Зате зберігся добротний двохсотлітній костел, десь така ж за віком садиба з навколишніми красотами у вигляді бонусу.

  Вулиця Кафедральна на Замковій горі - це початок стародавньої дороги від воріт дерев'яного замку-фортеці Житомир в напрямку Радомишля через село Вереси, а далі – в Київ.

  Перші 20 років XVII сторіччя стали найбільш трагічними у долі родини Острозьких. Крім самого Василя-Костянтина вмерли два його останніх сина — Януш і Олександр. Великою трагедію у долі родини стала смерть усіх їх шістьох синів (один Януша і п’ять Олександра) — тобто усі, хто мав стати продовжувачами роду по чоловічий лінії.

  В реестре памятников архитектуры местного значения под охранным номером 8 числится особняк И.О. Доманевского по адресу: Житомир, Старый бульвар, 16 с датой постройки «кінець ХІХ ст. — 1913 р.».

  Цегляна, триповерхова споруда з кам'яним фундаментом побудована 1855 році за проектом архітектора І. В. Строма.

 Колись Котельниця була одним з найбільших древлянських міст. Тут, на правому березі річки Гуйви стояв великий і сильний замок, як пише Михайло Грушевський.

  ВДНГ - ця абревіатура добре знайома старшому поколінню. Виставка досягнень народного господарства, символ і уособлення небаченого достатку в колишні часи. Радянські люди тільки тут могли побачити соціалістичний рай, який відрізнявся від скромного життя більшості громадян величезної країни.

  Это правая сторона улицы Карла Либкнехта (ныне Победы) в квартале между безымянной площадью (ныне Короленко) и Маловильской улицей (ныне Ольжича).