ОСТАНІ НОВИНИ

 

 

 

 

Невідома Житомирщина: Надзвичайний костел із 400-літньою історією. ФОТО

Не можна говорити про історію Любарського костелу не згадавши спершу хоча б в декілька словах історію самого міста, котрі так тісно пов'язані між собою. Отже Любар, містечко Звягільського, тобто Новоград-Волинського повіту, мальовничо розташоване над берегом річки Случ, було засноване десь приблизно в роках 1340 - 1382 князем Любартом Гедиміновичем.

Наполеон Орда. Любар. Костел парафіяльний домініканський і кляштор. 1862–1876 рр./Наполеон Орда. Любар. Костел приходской доминиканский и монастырь. 1862-1876 гг.

Досить довгий час називали його Любартовим містечком, звідки і назва міста - Любарт, пізніше Любар. В XIV сторіччі князь Любарт побудував замок, котрий зміг встояти під час козацьких воен y XVII сторіччя. 3 кожним роком місто розросталося: будувалися нові будинки, вироблялося вино, збудована була фабрика, де виробляли сукно та капелюхи, з часом повстала книгарня.

Любар жив своїм жиrгям, переживаючи, як радісні, так і сумні хвилини, тим самим творячи свою дивовижну історію. Однак найбільшим скарбом міста на той час, зрештою і сьогодні, був костел. Домініканський монастир був заснований в Любарі в 1634 році. Тоді ж князь С. Любомирський побудував перший домініканський костел.
В даних з 1905 року дізнаемося, що костел був романського стилю, побудований в формі хреста з восьмигранною вежею.

Під час козацьких війн костел був зруйнований. Однак в 1752 році Франциск, князь Любомирський розпочинає знову будову костелу. На жаль з причини передчастної смерті не встиг він закінчити будову костелу. Отці Домініканці, котрі на той час огортали душіпастирським служінням мешканців Любара та околиць, завдяки збереженням, котрі залишив після себе для цієї святої справи Франциск, князь Любомирський, закінчили будівлю костелу.

4 серпня 1765 єпископ Київський і Чернігівський Юзсф Андрій Залуський в урочистий спосіб освятив костел, надаючи йому титул Святою Архангела Михаїла та Святого Яна Непомуцена. З часом отці Домініканці добудували до костелу монастир.

В Географічному словнику, в V томі на сторінці 37 читаємо, що в цьому монастирі була велика галерея ікон на Біблійну тематику, досить велика кількість портретів єпископів: хелмських, плоцьких, луцких, познаньських, краківських, львівських, литовських, було також п'ять портретів Святіших Отців, сім картин, на котрих, зображено мученицьку смерть здійснену татарами. Досить веліка також бібліотека, котра свідчить про інтелектуальне життя отців.

Згідно розпорядження з 1864 року отці Домініканці залишили монастир і Любар. Костел перейшов у власність діецезіальних священиків, котрі від того часу огорнули своїм душпастирським служінням паству. Станом на 1904 рік парафія належить до Житомирського деканату, Луцко-Житомирської діецезії. До парафії належать дві філії: в Волиці-Великій і в Новій Чорторії. Чотири каплиці: в Пединках, Мотовилівці, Вищикусах і на цвинтарі в Любарі. В 1904 році парафія нараховувала 3237 осіб. Настоятелем в Любарі був Отець Канонік Адальберт Бжезінський.

Так, як оздобою Любара був костел, так само можна сказати, що оздобою костелу була Чудотворна Ікона Розіп'ятого Ісуса. Історія ціеї ікони була описана в Poslancu Apostolstwa Serca Jezusowego за Березень 1891 року, а також в актах парафіяльних.

Отже там зазначаеться, що в 1794 році, в день Святого Иосифа, Яків Новіцький, дворянин князя Любомирського, ввечері зауважив, що ікона Ісуса Розіп’ятого, котра знаходилася в його домі, була вкрита якби краплинками поту. Здивованийцим явищем, він покликав жінку та інших мешканців будинку. Вони, зауваживши цю неимовірну річ, стали на коліна і почали молитися. Поступово краплинки поту пачали висихати, лишаючи після себе слід. Сама ж ікона, котра до цього часу була темною, на котрій можна було ледь-ледь розпізнати фігури, в незвиклий спосіб прояснилася. Досить швидко на цю новину почали збігатися сусіди. Невдовзі ікону перенесено до найближчої Греко-католицької Церкви в Гринівцях. Місцевий настоятель о. Василій Матковський в урочистий спосіб впровадив ікону до костелу. Відправляючи молебень сам бачив, як на іконі знову з'явилися краплинки поту. Те ж саме повторювалося і пізніше. Дізнавшись про все це Епископ Ігнатій Каетан-Солтик, наказав ікону запечатати, а згодом визначив групу з каноніків і богословів справдити надприродність даного явища.

Зібравшись 3 травня 1794 року в Любарї, комісія в наочний спосіб переконалася в тому, що це е надприродне явище. Прослухавши 9 свідків та після сповіді та святого Причастя, в писемній формі представлено для Епископа, котрий в свою чергу, визнаючи правдивість і, чуда, наказав помістити ікону для публічного вшанування в Любарі, в костьолі отців Домініканців. Слава цієї ікони розійшлася досить швидко. Сприяло цьому досить значні зцілення тих, хто молився біля ціеї ікони. З часом з' явилися паломництва. Славу Чудотворної Ікони Розіп’ятого Ісуса оспівували різні поети письменники. Один з гімнів тих часів зберігся по сьогоднішній день. Це є Jezu, slуnacy laskami w Lubarze Владислава Сирокомля.

Дані про історію костелу від 1905 року і майже до кінця ХХ століття є незначними. 3 літургійного календаря за 1914 рік дізнаемося, що кількість парафіян була понад 3600 осіб. Зараз це діючий костел Св. Архангела Михаїла та Св. Домініка. Йде реставрація.

 

 Джерело: m-a-d-m-a-x.livejournal.com

Всі новини Житомира

Последнее изменение Четверг, 26/01/2017

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

ТУРИЗМ

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework