«Спочатку було все ідеально...

  Навіть 5 градусів морозу не зіпсували нам настрою та тільки все сильніше примушували розпочати нашу бігову 30-кілометрову пригоду, щоб поскоріше зігрітися. Старт відбувся з безлюдної площі в Андрушівці та з маєтку Терещенків.

  Перші 10 км з Андрушівки до Нехворищів були подолані під суворим супроводом «старшого» - Viktor Yurchenko. Як найдосвідченіший з нас, Віктор прокладав шлях знайомими йому лісовими дорогами та вів нас на своєму авто до одного цікавого місця – переправи через річку.

  Це було місце, де не дуже надійна кладка з круглих колод пролягала серед бескінечного очерету понад, хоча і вузькою, але все ж таки водною перепоною. Ніхто не мав бажання намокнути в таку погоду та й ще на самому початку шляху.

  Все обійшлося без пригод та мокрих ніг і ми, вдосталь награвшись як діти, відправились до дубового лісу, в якому вже не вперше були помічені косулі, білки та ленін (точніше, тільки його погруддя).

  «Верной дорогой бежите, товарищи!» - як би всім своїм виглядом наголошував непохований й досі ні там, ні тут вождь всіх пролетаріїв.

  І ми підтримали його чіткий заповіт, продовжуючи свою бігову екскурсію незнайомою місциною.

  Але, як виявилось, серед нас був «аборіген» цих шедевральних краєвидів (Oleh Hyryn) і майже під час всієї подорожі ми вислуховували розповіді про його пригоди та пригоди його родичів в ціх місцях.

  Трішки відпочивши під розкішною кроною ялинки, що незрозумілим чином потрапила сюди, та налякавши і без того наляканих двох сов, що перебували в ній, ми з подивом побачили поперед себе бескінечний шлях из вимощених булижників.

  «Ну, це не надовго» - промайнула думка надії в голові. Ця думка не покидала нас упродовж усіх наступних 20 км, здійснившись лише за 500 м до фінішу.

  Роздаючи «фізкульт-привет» майже всім поодиноким перехожим, ми з вітерцем в спину дісталися до костьолу Святої Клари в с.Городківка.

  Довго там не затримувались, бо одному з нас стало трішки прохолодно і його фраза #я_змерз_бля веселила нас всю частину шляху, що залишилася.

  І це було дуже доречно, бо останні 10 км нам належало боротися не тільки з втомою, а ще й з сильним зустрічним холодним північним вітром. Жодних оточуючих лісосмуг навкруги – майже чисте поле.

  Та й ще бруківка.

  Так, це було жорстке випробування...

  Але це не вперше.

  В такі хвилини пригадується подібна екскурсія в Черняхів: сильний вітер, холодний дощ. Тим більше, що з нами був «Чорний Ніндзя», який лише своїм бойовим виглядом лякав цей нестерпний північний вітерець.

  Тому дісталися до кінцевої позначки (палац Терещенків в Червоному) без ниття і в позитивному настрої.

  Тож, буде що пригадати та дітям розповісти», — розповідає Юрій мілованов.

  Більше фото в посиланні на допис.

Юрій Мілованов

 Новини Житомира