Триває обробка і підготовка матеріалів для створення нових виставок та експозицій, розбираються, вивчаються і атрибутуються різноманітні предмети старовини, готується відповідна обліково-охоронна документація, здійснюються дослідження з різних галузей знання, готуються наукові статті, повідомлення, інформаційні довідки тощо.

  В процесі робіт, розбираючи старі експедиційні матеріали ми натрапили на серію невеличких, плоских, округлої форми металевих виробів, з рельєфно-випуклими написами і позначками на поверхні. З польової документації дізналися, що їх було знайдено під час археологічних досліджень в історичній частині Житомира у 1981-1982 рр., в одній із промоїн, на схилі високого підвищення лівого берега р. Кам'янки, в місцевості, що примикає до міського скверу між вулицями Кафедральною та Рильського.

  Виготовлені вони із свинця темно-сірого кольору, округлих або овальних обрисів. В профілі кожного виробу можна побачити невеличкі наскрізні дірочки округлої або вузькі, підпрямокутної форми отвори. За сумою згаданих ознак і, виходячи із змісту написів, встановили, що зазначені предмети є товарними пломбами. Відомо, що це один із різновидів печатки, що використовувалася в якості ідентифікуючого пристрою, яким позначали власника, нерідко найменування та місце походження товару. Прикріплювався передусім з метою контролю та захисту від несанкціонованого втручання.  

  Серед цих виробів шість збереглися найкраще, написи чіткі і добре читаються. Вони невеличкі, діаметром від 0,9 до 1,3 см, товщиною 0,1 – 0,3 см. В процесі вивчення предметів і спеціалізованої літератури нам вдалося з'ясувати, що зазначені пломби належать особам, які мали безпосереднє відношення до торгівлі і, зокрема, до постачання на ринки тодішньої Російської імперії відомого і багатьом улюбленого напою, який ми й досі вживаємо – чаю. А що цікаво, постачався він переважно з Китаю.

  Очевидно, і в Житомирі в той час продукція торгівців чаєм користувалася широким попитом. До речі неподалік місця знахідки, в районі сучасного скверу вздовж вул. Кафедральної, розташовувався один з найдавніших міських ринків, який в певний період часу йменувався Воздвиженським. Саме тут, через мережу магазинів і крамниць, могли продавати чай.  

  Але повернімося до пломб. На п'яти зразках на лицевій стороні зафіксовані написи: "Братья К и С Поповы", а на зворотній "Вь Москве". Лише на п'ятому зразку на звороті напис дещо інший за змістом "товарищество". На шостому зразку на лицевій стороні напис "В И Поповь", а на зворотній "ЧАЙ". На перших п'яти зразках, різновид товару не зазначений, а на шостому відсутні дані про його походження. Дат на усіх без винятку пломбах не виявлено. Хоча прізвища однакові, організації і заклади торгівлі належали все ж таки представникам різних, не пов'язаних із собою родин.   

  Розібратися в цьому допомогла дореволюційна та сучасна довідкова література. Більш потужною як виявилося, була родина "К и С Попових". Фірму заснував Костянтин Абрамович Попов (1814-1872) у червні 1842 р., коли на Невському проспекті в Петербурзі, в будинку Котомкіна, він відкрив магазин чайної торгівлі Попових. Через деякий час він переїжджає до Москви і на весні 1843 р. відкриває новий магазин в будинку Третьякових на Кузнецькому мосту. В Петербурзі залишився його брат Семен Абрамович. Саме тоді було вирішено торгувати під єдиною маркою "Братья К и С Поповы". У 1883 р. фірму було перетворено в пайове “Товарищество чайной торговли и складов “Братья К и С Поповы”, головний офіс якого розташовувався в Москві. На рубежі ХІХ – ХХ ст. фірма  продавала на теренах Російської імперії  10 номерів оригінального (чистого, без домішок) вагового китайського чаю. На початку ХХ ст. товариство мало розгалужену мережу роздрібних магазинів в багатьох містах імперії, зокрема й українських, як-от Київ, Одеса, Харків, Кам’янець-Подільський. А в Одесі крім того у вересні 1901 р. було відкрито й ваговий склад. За торгівлю чаєм фірма у 1881 р. двічі отримувала почесне звання придворного постачальника Двору Його Імператорської Величності, отримала право на своїй продукції ставити герб Російської імперії. Популярність чаїв братів Попових згодом набула небувалого розквіту і вийшла далеко за межі Москви та Російської імперії. Представництва фірми почали відкриватися закордоном. До речі, фірма торгувала не лише чаєм, але й цукром, кавою, какао, цикорієм та іншими вишуканими товарами (Рис. 1).

  Іншим представником чайної торгівлі був Василій Іванович Попов. Свою справу започаткував у 1877 р. У 1889 р. на Замоскворіччі по вул. П'ятницькій викупив у купця П. Матвеєва будинок, на першому поверсі якого відкрив власний магазин по продажу вагового чаю. Згодом було засновано товариство чайної торгівлі і складів. Правління розташовувалося в Москві на Ільїнці в Старому Гостинному дворі. Дослідник І.А. Соколов, наводить відомості, що В.І. Попов торгував чаєм в Москві за трьома адресами: на Старому Гостинному дворі, 19, власному будинку на вул. П'ятницькій, та Середніх Торгових Рядах, 12. Інших даних, щодо поширення його продукції на теренах Російської імперії на жаль не наводить. А от рекламна продукція того часу засвідчує, що продаж вагового чаю фірми В.І. Попова не обмежувався внутрішнім ринком Москви, а поширювався  далеко за її межі. Чай виробництва В.І. Попова продавався зокрема на Нижегородській ярмарці, в магазинах Варшави і Харкова. Одна із вище згаданих знахідок дає підстави додати до цього списку й Житомир (Рис. 2).

  Пийте чай, насолоджуйтеся вишуканим ароматом, зміцнюйте імунітет, набирайтеся сил. Усім міцного здоров'я.       

Старший науковий співробітник

відділу досліджень музею   О.О. Тарабукін

Новини Житомира