Він розповів Суспільному, як і чому досліджує маловідомі факти з історії того періоду і що нового відкрив.

  Іван Нагіленко: "Після закінчення Другої світової війни в епоху Сталіна сповістили, що втрати СРСР – це 7 мільйонів людських життів. В епоху Хрущова з’явилася цифра 20 мільйонів, а в епоху Брежнєва – 22 мільйони. Зовсім недавно у Російській Федерації оприлюднили нову статистику щодо загибелі людей. Відповідно до цієї статистики СРСР втратив 40 мільйонів 900 тисяч людських життів. Це рекорд за всіма показниками. Скажімо, Німеччина, яка розпочала війну і через яку пройшла, втратила 10 мільйонів людей. Чому такі великі втрати були в СРСР? Бо в СРСР ставлення до людей було, як до матеріалу. Наприклад, піхотинців використовували як гарматне м'ясо. Їх ставили попереду, коли треба було йти в атаку. Ці люди йшли мінним полем. Ніхто про них не думав. Відправляли на вірну загибель. Коли Жуков зустрівся з Езенхаузером, і той запитав, як ви вирішували питання із розмінуванням територій, то Жуков відповів, що розміновував поле ногами солдатів. Під час оборони Севастополя радянські війська евакуювали тільки командний склад, а солдат кинули напризволяще".

  За словами історика, така система, яка плекає з Великої Вітчизняної війни імперську доктрину, в якій людина є засобом, досі залишається стрижневим в ідеології Російської Федерації, від чого в Україні відмовилися. Завдяки переосмисленню концепції Другої світової війни у нашій історії війна сприймається винятково як трагедія.