Кореспондент знайшов батька воїна, який зараз на Яворівському полігоні працює інструктором. Підполковник Василь Поліщук і розповів про подвиг 37-річного Олега, передає 33 канал.
- Ми з дружиною присвятили себе військовій службі, проте 19 років вже як я на пенсії. Олег із сестрою Оксаною жили у Вінниці, у них завжди були дуже теплі стосунки. Коли почалась війна, вона не залишила нашу родину байдужою. Я звернувся до військкомату, й мене відправили інструктором на Львівщину. Олег на той час працював ювеліром. Чудово розбирався у техніці та зброї. Саме бажання змінити країну та стати на її захист стало причиною того, що син також пішов служити. Олег мав позивний Ювелір.
Ніхто в підрозділі краще за нього не міг поставити чи зняти розтяжку. 20 вересня разом із побратимами він пішов перевіряти «сіру» зону. Це неподалік Бахмутської траси. Таке завдання отримав від командира. Олег йшов першим. Досі невідомо, що він побачив, але махнув рукою побратимам зупинитись. Сам зробив два кроки, й... пролунав вибух. Це була заборонена міна, проте бойовики її використовують. Важить 16 кілограмів і в радіусі 200 метрів спалює все навколо себе... У мого сина було два варіанти — впасти на землю, але тоді загинуло б 12 побратимів. І накрити собою її, що він і зробив. Лише один боєць тоді отримав поранення у руку. Олег від травм помер на місці. Кевларова каска “натовського” зразка розкололась на чотири шматки, із броні — решето... Про смерть свого сина я дізнався лише через три дні. З Інтернету... Сам забирав із Луганщини його посічене осколками тіло... Не передати словами мій біль, адже сам на полігоні вкладаю душу та всі свої знання у кожного солдата. Та найболючіше було почути від командира те, що Олег самовільно покинув частину й підірвався на міні. Я розумію, що кожна втрата тягне за собою розслідування. А командування хотіло це лише приховати... Втім, після похорону сина я був у Вінницькому військкоматі й випадково зустрівся із бійцем, що врятувався. У нього була поранена рука. Саме він розповів правду про загибель мого сина. Про те, що він віддав своє життя й врятував 12 молодих хлопців. Я завжди знав та вірив, що мій Олег герой. Саме так я його виховував.
У січні вийшов Указ Президента про нагородження мого сина орденом “За мужність” III ступеня. Я вдячний всім тим, хто допоміг мені дізнатись правду.
... Нещодавно хрещена мого сина їхала в електричці і познайомилась із жінкою, в якої син служить у 24-й бригаді. Та крізь сльози розповідала, як якийсь чоловік прикрив собою міну й врятував інших воїнів. Це був мій Олег. Вірний син свого народу.