Будинок № 5 по вулиці Дмитрівській у Житомирі... Тут народився і зробив перші кроки на тернистому шляху до зірок видатний вчений, блискучий організатор, першовідкривач космічних трас Сергій Павлович Корольов.

За ініціативи академіка Б.Є.Патона, допомоги матері вченого М.М.Баланіної-­Корольової, злагоджених дій керівництва міста, області та місцевої громади 1 серпня 1970 року в історичному будинку відкрився музей. Перша експозиція «Меморіальна квартира родини Корольових» із низкою сімейних реліквій займала частину будівлі—чотирикімнатну квартиру, де мешкали Корольови у 1906—1908 рр. Передача новоствореному музею решти будинку дала змогу створити там експозицію «Наукова біографія С.П.Корольова» — про творчий та життєвий шлях нашого славетного земляка.

Майже півстоліття Меморіальний будинок­-музей академіка С.П.Корольова гостинно приймає відвідувачів з усіх куточків світу: сюди приходять ті, кого кличе Космос, цікавить історія його освоєння і захоплює велична постать легендарного Головного конструктора.

Сергій Павлович Корольов народився 12 січня 1907 року (за старим стилем — 30 грудня 1906 р.) у вчительській родині Павла Яковича та Марії Миколаївни Корольових. Дитячі та юнацькі роки Сергія пройшли в Україні. В силу сімейних обставин змінювалися міста перебування: Житомир, Київ, Ніжин, Одеса. Середню освіту здобув, закінчивши Одеську будівельно-­професійну школу № 1. У юнацтві серйозно захопився авіацією і вже у сімнадцять років став автором проекту планера К­5, визнаного компетентною комісією придатним до побудови.

Мрія будувати та випробовувати літаки власної конструкції покликала Сергія Корольова до Києва: два роки (1924—1926) він навчався на авіаційному відділенні механічного факультету політехнічного інституту, а з припиненням підготовки авіаінженерів у КПІ перевівся до МВТУ ім. М.Баумана. У студентські роки продовжував займатися планеризмом, а з 4­го курсу навчання поєднав із роботою конструктора на авіаційному заводі. Молодечий запал, цілеспрямованість і наполегливість увінчалися успіхами: планер «Червона Зірка» конструкції С.П.Корольова увійшов до історії світової авіації як перший безмоторний літальний апарат, на якому було виконано фігуру вищого пілотажу, а в 1930 році Корольов блискуче захистив дипломний проект—легкий літак СК­4.

Плануючи створити ракетоплан, із 1931 року Сергій Павлович зосередився на літаках із реактивними двигунами. Задум привів його до щойно створеної московської Групи вивчення реактивного руху, яку невдовзі Корольову довірили очолити. Під його керівництвом ГВРР розробила ракетоплан РП­1 з реактивним двигуном та перші радянські ракети на рідкому паливі «ГИРД­09» і «ГИРД­Х», пуски яких відбулися 1933 року. Саме в ГВРР проявилися унікальні якості Корольова-­керівника: за спогадами одного з піонерів ракетно-­космічної техніки М.К.Тихонравова, у Сергія Павловича «видатний конструкторський талант поєднувався з глибокою науковою інтуїцією та блискучими організаторськими здібностями». Корольов розумів: успіхи зростуть за умови об`єднання зусиль учених, інженерів, техніків із різних організацій. 1933 року за підтримки маршала М.М.Тухачевського на базі московської ГВРР та Ленінградської газодинамічної лабораторії був створений Реактивний науково-­дослідний інститут. Корольова призначили заступником директора, але потім перевели на інженерно-­конструкторську роботу—начальником відділу з розробки крилатих ракет.

Результати перших кроків ракетобудування С.П.Корольов підсумував у книзі «Ракетний політ у стратосфері» (1934): «Ракети—це оборона та наука... Настане і той час, коли перший земний корабель уперше покине Землю». До 1938 року під керівництвом С.П.Корольова була розроблена експериментальна система керованої ракетної зброї. Він першим у світі обгрунтував концепцію ракетного винищувача­перехоплювача, здатного за декілька хвилин досягти значної висоти й атакувати ворожі літаки. 1940 року льотчик В.Федоров здійснив перший в СРСР політ на ракетоплані РП­318­1 з працюючим реактивним рідинним двигуном.

1938 року розпочався найдраматичніший етап життя Сергія Павловича: за безпідставним звинуваченням у діяльності, спрямованій на послаблення обороноздатності країни, у червні його арештували, а у вересні засудили до 10 років ув`язнення (перебував у в’язницях Москви, Новочеркаська, на золотодобувній копальні «Мальдяк»). Пізніше у заяві на реабілітацію Корольов писав: «Мене звинуватили в шкідництві у галузі нової техніки... Більш неправдоподібне і безглузде звинувачення важко собі уявити, оскільки робота у галузі нової техніки завжди була для мене метою всього мого життя і улюбленою справою». Завдяки клопотанням самого засудженого, його матері, відомих льотчиків М.Громова та В.Гризодубової справу переглянули. Наприкінці 1940 року в’язня Корольова відправили до Особливого конструкторського бюро (ЦКБ­29)у Москві (на початку війни евакуйованого до Омська), пізніше—до КБ у Казані. С.П.Корольов брав участь у створенні військових літаків та працював над розробкою авіаційних реактивних двигунів. У липні 1944 року групу спеціалістів, у тому числі й Корольова, з КБ у Казані достроково звільнили зі зняттям судимості. А через рік у складі іншої групи фахівців­ракетників С.П.Корольова відрядили до Німеччини для вивчення трофейної ракетної техніки.

Зі створенням у травні 1946 року науково­дослідного інституту (НДІ­88) С.П.Корольова призначили головним конструктором 3­го відділу, згодом перетворивши його у засекречене ОКБ зі створення перших бойових комплексів балістичних ракет далекої дії. Вершиною діяльності цього періоду стала міжконтинентальна балістична ракета Р­7, яка у серпні 1957 року пройшла успішне випробування, а 4 жовтня того ж року виконала найвеличнішу історичну місію—винесла на навколоземну орбіту перший у світі штучний супутник Землі. Так завдяки С.П.Корольову розпочалася космічна ера в історії людства—подія, що кардинально змінила світ і напрямок діяльності самого вченого: тепер він цілковито присвятив себе космонавтиці. Починаючи з запуску першого ШСЗ, усі наступні досягнення Головного конструктора матимуть визначення «вперше у світі»: створення і запуск наукових супутників­лабораторій та автоматичних міжпланетних станцій до Місяця, Венери, Марсу; пілотовані польоти космічних кораблів «Восток»; польоти космічних екіпажів на космічних кораблях «Восход»; вихід людини у відкритий космічний простір. Останній проект С.П.Корольова був втілений у життя вже після його смерті: КК «Союз», вперше запущений у космос 1967 року, і дотепер є надійним засобом доставки екіпажів до Міжнародної космічної станції.

Особисте життя Сергія Павловича було непростим. Його перше кохання—однокласниця Ксенія Максиміліанівна Вінцентіні — згодом стала дружиною, а 1935 року в молодої сім’ї народилася дочка Наталя. Проте ув’язнення надовго позбавило Корольова родини. 1949 року подружжя розлучилося. Тоді ж С.П.Корольов одружився з Ніною Іванівною Котьонковою, яка була поруч до останнього дня його життя.

С.П.Корольов належав до числа унікальних фахівців: його особистість і сфера діяльності мали надзвичайну вагу та становили державну таємницю. Лише після смерті 14 січня 1966 року ім’я Головного конструктора і його біографія відкрилися широкому загалу.

«Сергій Павлович Корольов—основоположник практичної космонавтики»—так наукова спільнота оцінила внесок ученого у розвиток світової космічної науки і техніки. Далекоглядний вчений залишив нам «ключі від Космосу»—вагому творчу спадщину, яка і досі є предметом глибокого вивчення та реалізації. Нові досягнення людства в освоєнні космічного простору— переконливе підтвердження пророчих слів С.П.Корольова: «Те, що здавалося нездійсненним протягом століть, що ще вчора було лише сміливою мрією, сьогодні стає реальним завданням, а завтра—звершенням. Немає перешкод людської думки злету!».

Галина Бодашевська,

заступник директора з наукової роботи  

Музею космонавтики ім. С.П.Корольова 

Житомирської обласної ради.

Джерело: Житомирщина

Всі новини Житомира