– Почесний громадянин міста, легендарний директор Бердичівського пивоварного заводу.

2 квітня, на 81 році життя, перестало битися його серце, а 4 квітня  видатного бердичівлянина усім містом провели в останній путь, повідомляє «Бердичівський погляд».

Леон Романович Ліпецький – справжня легенда. За його плечима 63 роки трудового стажу, з яких 36 він незмінно очолював Бердичівський пивоварний завод. За цей час Леон Романович продемонстрував якості лідера, організатора, керівника високого рівня, активного громадського діяча.

Своїм життям, працею на благо міста та людей він заслужив повагу усіх бердичівлян. Ім'я Леона Ліпецького золотими літерами вписано в історію міста. Почесний громадянин Бердичева нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, Апостольською благословенною грамотою Папи Римського Бенедикта ХVІ, орденом «За заслуги» перед містом, відзнакою «Честь і слава Житомирщини». Перелік можна ще довго продовжувати і дивуватися, як в цьому поважному чоловікові могли поєднатися стільки людських чеснот. Бердичів дякує йому  за достойне життя і відданість місту.

У покійного було непросте життя.  Народився він 28 червня 1935 року у Бердичеві, в сім'ї Романа  та Кароліни Ліпецьких. Сім'я була велика, всього у родині виросло шестеро дітей.

Війна чорним крилом надовго покрила, затьмарила дитинство, тому аж в десять років вдалося піти до першого класу міської школи №6, що  на околиці Бердичева.

У 17-річному віці Леон Ліпецький закінчив 7 класів. Усім своїм єством тягнувся до радіотехніки і навіть навчався у відповідному гуртку в Будинку піонерів. Але треба було заробляти на хліб, допомагати батькам, тому пішов працювати на Бердичівський рафінадний завод робітником тарного цеху.

У 1954 році Леон Ліпецький йде в армію, проходить службу у морській авіації в Прибалтиці. Тут оволодів військовою професією механіка літака. Через три роки – у 1957 – звільняється зі служби та повертається до роботи на цукрорафінадний завод. Одночасно з роботою навчається у вечірній школі, та у 1960 році здобуває середню освіту. Цього ж року вступає до Київського технологічного інституту харчової промисловості.

На передостанньому році навчання в інституті зустрів свою половинку – Кароліну. Разом народили і виховали двох синів – Володимира та Олександра. Після навчання Леон Романович продовжує трудову діяльність на бердичівському цукрорафінадному заводі. Через кілька років займає посаду начальника цеху цукросировини. Невдовзі стає заступником головного інженера цукрорафінадного заводу, паралельно – секретарем первинної партійної організації. Згодом його призначили на посаду директора бердичівського цегельного заводу. А в лютому 1980 року став директором Бердичівського – тоді експериментального – пивоварного заводу.

Під його мудрим керівництвом завод розвивався, розширював виробництво та неодноразово ставав кращим на професійних конкурсах як в Україні, так і за її межами. Доказом цього є численні грамоти та медалі.

Зі смертю Леона Романовича Ліпецького підприємство втратило батька, а тисячі бердичівлян – кумира, який завжди житиме у наших серцях та буде орієнтиром тому, як потрібно жити, любити людей. Ми низько вклоняємось йому за працю, добре серце та схиляємо голови в скорботі, що такої людини більш не буде поряд з нами.