І якщо в центрі міста влада розпочала боротьбу із вуличними торгівцями, то Сінний ринок поки лишається осторонь.

Це проблема не лише в естетичному плані, коли перегороджені вулиці перетворюються на вулики, а й у санітарному – бо ніхто не зможе нам гарантувати якість продукту і додатково до, скажімо, домашньої курочки у подарунок можемо отримати кишкову паличку або сальмонелу. Крім цього, іноді такі «бізнесмени» не можуть навіть прибрати після себе.

Звичайно, штраф від 17 до 119 гривень мало зможе налякати совість цих торговців, адже жодних податків державі вони не сплачують…

Чи не найбільше потерпає від цього середній бізнес. Адже маючи, скажімо, свій магазинчик біля тротуару і недалеко від зупинки, покупець його фактично не побачить за пляшками, до речі також невідомого походження (!), і іншою сумнівною продукцією стихійного ринку.

Так, уже давно власники магазинів на Сінному ринку скаржаться на те, що така незаконна торгівля заважає вести свій бізнес, за який вони і платять податки, і несуть відповідальність.

По-перше, за рекламу магазину (наприклад наклейки на стінах магазину) власник платить зі своєї кишені, а особи, продаючи свій товар біля цієї стіни, закривають її.

По-друге, така реалізація продуктів найчастіше закінчується тим, що власники прилеглих магазинів самі прибирають після непроханих гостей.

По-третє, ми не знаємо звідки до нас приїжджає ця продукція.

По-четверте, це - елементарно незручно, як для них самих, так і для звичайних перехожих. Наприклад, мама із візочком не може проїхати по такому тротуару, відповідно їй доведеться іти по проїжджій частині…

І, ще одне, поблизу немає жодної громадської вбиральні, тому питання «куди ж вони ходять справляти свої потреби» залишається відкритим…

А найцікавіше у цій ситуації те, що на території Сінного ринку таким торговцям виділено спеціальне для реалізації продуктів місце, але ті чомусь не бажають пройти кілька десятків метрів для того, щоб нікому не заважати…