Традиційно дідухом або колядою називають родинний оберіг, зроблений з обжинкового снопа, і тому його колосся потрібно заготовляти ще під час жнив, наголошує ініціатор та організатор цієї гарної справи, трощанський сільський голова Тетяна Мельник:

"Ще влітку ми з працівниками сільського будинку культури та бібліотеки їздили на поля і вижинали колоски пшениці, жита, ячменю та вівса. Потім усе це висушили і зараз з цих колосків виготовляємо дідухи. Дідух – це символ достатку і оберіг кожної родини".

Не випадково виготовлення дідухів відбувається у нещодавно створеному музеї села Трощі, адже фольклорна палітра та народознавчий колорит музейної світлиці сприяють цьому магічному обряду, каже Тетяна Мельник:

"Ми, ніби переносимось у минуле, в ті часи, коли жили наші діди й прадіди і продовжуємо ті традиції, які вони розпочали. Це дуже особлива атмосфера, коли колосочок до колосочка складається і створюється таке диво як дідух. Це таке щастя, коли він на Різдво буде в кожному будинку".

До хати дідуха вносили напередодні Різдва із першою Різдвяною зіркою і ставили на найпочеснішому місці. Зазвичай він перебував в оселі до Водохреща. Із давніх часів вважалося, що дідух – це дух усіх попередників роду, який засвідчує те, з якою великою шаною і повагою ставились наші пращури до свого родоводу. Тому відродження духовної спадщини українського народу, його обрядів та звичаїв надзвичайно актуальне для підростаючого покоління, підкреслює колишня вчителька Трощанської школи Віра Блоцька:

"Це дуже важливо, щоб наші діти знали про своїх батьків, дідів та прадідів. І якщо діти будуть спостерігати за цими українськими обрядами, то будуть знати з якого коріння вони пішли. Це дуже потрібно відроджувати в кожному селі".

Поряд із різдвяними дідухами, майстрині села Троща, Чуднівського району також почали виготовляти ляльку-мотанку, яка з давніх-давен вважається берегинею роду, що підтримує зв'язок між поколіннями і є сакральним оберегом нашого народу.

Джерело: Житомирська Хвиля