І тут ситуація значно скрутніша - термобілизни катастрофічно не вистачає, частенько трапляються перебої з водою, та й солдатська кухня радує повноцінними обідами лише у дні приїзду важливих делегацій. Так, наприклад, живе 90 окремий батальйон 95-ї окремої аеромобільної бригади, що на Житомирщині. До них і навідалися нещодавно вінницькі волонтери, - пише «Вінниця. ОК»

Із гуманітарною для роти штурмовиків прибули уже як стемніло. Продукти,  медикаменти та одяг передали з Вінниці. Бо ж у батальйоні із 136 солдатів більше половини - наші вінницькі хлопці. Не зважаючи на пізній візит, допомозі військові зраділи.

Спершу запрошують в один з наметів - показати солдатський побут. По центру - «буржуйка». Задушливе тепло від неї проникає у кожен закуток намету. Над ліжками солдатів - дитячі листи та малюнки - теж передані волонтерами.

- Почепили їх у палатках, щоб душу гріло, - каже із посмішкою мобілізований Андрій. - А ось наше паливо, - показує на кілька невеликих стовбурів, що лежать перед входом. - Цих дров нам на три дні вистачить. Їх ми або самі у лісі збираємо, або ж волонтери допомагають.

На запитання, чи добре годують, хлопці ніяковіють.

- Як начальство приїжджає - то й м’ясо дають.   А так - одна «баланда», - зізнаються у батальйоні. Вибачайте, що й чаю вам не можемо запропонувати - маємо проблеми із водою. Поки одні розповідають про солдатський побут, інші уже встигли розвантажити автівку з гуманітаркою, привезеною з Вінниччини.

- Навіть маленька допомога для нас приємна - значить, нас не залишають поза увагою, - каже виконуючий обов’язки замкомандира другої роти батальйону Роман Смішний. - І я знаю, що можу звернутися до вінничан, і вони ніколи не відмовлять. Наприклад, багато необхідних речей для монтування освітлення на полігоні, саперні лопатки, сокири, проводи, поліетиленову плівку та інше приладдя нам передав Олександр Домбровський. Знаю його особисто, і дуже вдячний не лише я, а й уся наша рота за те, що він відгукнувся. Я сам з Вінниці, і тут багато хлопців з Вінницької області, тож ми глибоко вдячні землякам за підтримку. До речі, саме вони допомагають нам найактивніше.

- Що ще вам необхідно?

- Відверто кажучи - все. В першу чергу, для роти потрібні бензинові генератори, бо у нас лінія - всього на 12 вольт. Проблематично навіть мобільні телефони підзарядити. Не кажучи про те, що яскраве світло потрібно і в медичні палатці, і документацію якусь оформити. Також нам зимова форма потрібна - бо бушлати видали, а на низ ні термобілизни, ні теплих штанів. Замість них видали підштаники 1940-го року виготовлення. Окрім того, необхідні теплі шкарпетки, рукавиці, - говорить командир другої роти, старшина Сергій Кузьмін. - А ще - біноклі, бо друга рота, в якій понад 80 солдатів - це штурмовики.

Також солдати поскаржилися, що не мають нормального спорядження. Кажуть, берці, видані нещодавно, пошиті за якимись незрозумілими стандартами, - вони натирають ноги та мають погану ергономіку. А щодо шоломів - усі вони теж ще воєнного зразка. Жартома хлопці кажуть, що такі каски згодяться на казанок - варити кашу у польових умовах. Захисту від таких шоломів - нуль.