Уже три десятиліття вона очолює обласне відділення Дитячого фонду України, опікуючись нашими маленькими земляками, чия доля змалку стала для них гірким випробуванням.

— Але діти-сироти, як і «батьківські» діти, мають право на щастя: веселе свято, бажаний подарунок, родинні затишок і турботу, можливість навчатися, творити, — говорить Людмила Іванівна. — Якщо не рідні батько й мати, то хтось інший, із добрим і чуйним серцем, повинен подарувати їм це.

Таку місію й узяла на себе чуйна й мудра жінка. Іще 1994 року вона запропонувала керівникам області провести зустріч із дітьми-сиротами — випускниками шкіл. Запросили керівників вищих і професійно-технічних навчальних закладів, доброчинців, і жодна дитина не залишилася без уваги. Відповідно до своїх бажань, рівня знань діти одразу визначилися, де здобуватимуть професію. Всім їм вручили своєрідний «посаг випускника».

Ця ідея виявилася настільки плідною й ефективною, що така опіка облдержадміністрації, обласної ради та дитячого фонду над випускниками живе й по сьогодні.

Тоді ж, на початку 90-их, саме Людмила Шафоренко висунула ідею створення сімейних дитбудинків. Ця робота розпочалася на Житомирщині, а невдовзі поширилася на всю Україну. І недаремно всеукраїнська нарада з цього питання «З любов’ю та турботою про дітей» за участю Президента України відбулася в Житомирі. Сьогодні в області функціонують 35 дитбудинків сімейного типу й 197 прийомних сімей, у яких виховуються 606 дітей.

Особлива турбота Людмили Іванівни — діти-сироти, які проживають у постраждалих від чорнобильської аварії районах. Для них провели масштабну акцію «Діти міста — дітям села». Підлітків із радіаційно забруднених територій за сприяння обласного й районних відділень Дитячого фонду оздоровлювали в Італії, Франції, інших країнах.

Проведення творчих конкурсів, подарунки сиротам до свят, організація благодійних заходів — усім цим сповнене життя «мами Людмили».

— Останні три роки разом із благодійним фондом «Заложники Чорнобиля» і японськими друзями проводимо акцію «Різдвяна листівка». Не минаємо й потреб переселенців зі Сходу України, — ділиться громадська діячка. — Нещодавно звернулася до мене бабуся з Луганщини, онукові якої необхідно було терміново зробити щеплення. Довелося звертатися до медиків, щоб допомогти все вчасно зробити.

У її планах — іще стільки задумів, хоча, зізнається Людмила Іванівна, з кожним днем працювати стає важче через брак коштів. Адже вся робота фонду ґрунтується на її ентузіазмі та допомозі доброчинців. Але Людмила Шафоренко вірить у чуйність, щедрість і добро. Саме вони, переконана жінка, врятують світ і подарують сиротам щасливе майбутнє.

Джерело: zhytomyrschyna.zt.ua

Всі новини Житомира