Храм — хрещатий у плані, має напівкруглі грановані гілки, крім західної, — прямокутної. Над гілками хреста розташовуються чотири декоративні псевдобарокові бані (встановлені у XIX ст.). Посередині споруди — купол на циліндровому барабані. Перехід від підкупольного квадрату до барабана здійснено за допомогою тромпоподібних вітрил і стрілчастих підпружних арок.

У композиції храму переважають вертикальні членування, пропорції стрункі, силует виразний. Висота культової споруди (до верхівки куполу) — 18,5 м.

З тильного боку храму розташована дзвіниця незвичайного вигляду — з оригінальним горішнім хрестом-сонцем, характерним для тогочасної литовської католицької традиції.

Інтер'єр храму створює враження величі і благородства. Хори в західній частині церкви спираються на низьку масивну арку із стрілчастим завершенням. Оригінальні фрески не збереглися, внутрішній розпис Миколаївської церкви в Олевську був виконаний московськими майстрами в XX столітті в російському стилі.

У цілому Миколаївський храм в Олевську належить до найяскравіших витворів української архітектури XVI століття.

Історія та легенди

Миколаївську церкву в Олевську збудували у 1596 році. Зараз на одній зі стін церкви є вмурований хрест із викарбованою датою — 1618. Над хрестом висить табличка, яка свідчить що церкву було побудовано са́ме 1596 року. Чому по-різному датують рік будівництва храму — невідомо, але, ймовірно, у 1618 році його добудовували.

Олевська Миколаївська церква зводилася як церква оборонного типу, про що свідчать потужні стіни завтовшки 1,8 метра та вузькі вікна-бійниці (колись ніші між ними займали ікони). Спочатку вона мала готичні форми та одну баню.

У 1864 році храм відновили та добудували. Навколо головної бані тоді звели ще чотири — декоративні.

У ХХ столітті у повоєнні роки настоятелем олевського Свято-Миколаївського храму був рукоположений отець Володимир (в миру Володимир Степанович Маркевич). Нині (2000-ні) настоятелем храму є отець Феодор (Федір Іонович Нечипорук).

Останній ремонт церкви було зроблено у 2007 році. Тоді для ніш між вікнами-бійницями на пожертвування вірян були виготовлені мозаїчні ікони.

Богослужіння в святині, що нині є діючим храмом УПЦ МП, провадяться щотижня, а на великі православні свята і церква, і церковне подвір'я вщерть заповнені віряни.

Серед олевчан побутує легенда про підземний хід, який від церкви простягається за місто на десятки кілометрів. Однак навіть місцеві краєзнавці та історики ані підтверджують, ні спростовують цей переказ.

Джерело: uk.wikipedia.org

Всі новини Житомира