У червні 20-річний десантник під Словянськом потрапив у засідку терористів. Тоді хлопцеві снарядом ледве не відірвало обидві ноги.

Як зустрічали захисника, дивіться у репортажі кореспондента "Подробиць" Альони Завори.

До прильоту майже година, а в залі здалеку помітно окрему групу людей. Юрині товариші по службі, батьки, друзі, рідні. Але найсильніше героя чекають його молодші сестра і брат. Не бачилися більше, ніж півроку.

- Я за ним дуже заскучала і дуже рада, що він приїжджає...

- Він добрий, він сміливий, він захищав країну.

Влітку пораненого Юрія привезли до київського військового госпіталю. Тоді нашим медикам вдалося врятувати ліву ногу. Ось архівні кадри з сюжету, який ми тоді знімали, аби зібрати кошти на лікування бійця за кордоном. Адже, окрім складної операції з відновлення нерва стопи на одній нозі, йому ще потрібен був протез другої.

"Я їздила до сина в Італію, коли йому робили операцію на тій ніжці, яка вціліла. Я хочу перш за все подякувати усім глядачам каналу "Інтер", низькій уклін всім за те, що люди відгукнулися на наше горе. Допомогли зібрати кошти. І зараз у вас буде можливість побачити, що мій син іде. Хай він іде з допомогою костилів, але я думаю, що він виконає свою обіцянку і буде бігати так як він мені обіцяв ще будучи в реанімації", - розповідає мати Юрія Весельського Оксана Косова.

Увесь цей час в Італії разом з Юрою був його батько. Він - військовий. Павло Францевич із сумом пригадує події 22 червня. Каже, що коли з сином сталася біда під Словянськом, він сам воював тоді у Краматорську.

"Під Слов'янськом супроводжували колону. БТР супроводжував, він йшов на чолі. Потрапили в засідку. Перший снаряд пройшовся по БТРу. Прошу БТР. Поранило командира відділення. Теж йому по ногах пройшовся снаряд. Потім снаряд пройшовся по Юрін ногам. Праву ногу відразу відірвало. Снаряд пройшовся по ліву ногу. Юра, він не розгубився, Він вивів БТР з поля бою в сторону, і завдяки цьому врятував весь екіпаж. Потім почав рятувати ногу командира відділення. Йому перетиснув, а потім тільки почав собі", - розповів батько Юрія Весельського Павло Весельський.

Серед ти, хто зустрічає, і командир Юриної 4-ї роти 95-тої аеромобільної бригади. Нині він у відпустці після поранення. В аеропорту з обличчя в Юрія не сходила посмішка. Він радів, адже його рідні знову поряд, а він самостійно ходить, і байдуже, що на милицях - це тимчасово.

"Долетів - добре, відчуваю себе ще краще. Щасливий. Можна бігати", - розповідає десантник 4 роти 95 бригади Юрій Весельський.