Перш за все — у процесі перейменування вулиць та цілих населених пунктів. Адже закон дає для цього не так вже й багато часу - лише півроку. Якщо цього не зробити на місцях, то за справу має взятися уряд, котрий власним рішенням перейменує ті чи інші вулиці на власний розсуд.

Тож, подобається комусь чи ні, а вже зараз треба думати про перейменування. Журналісти berdichivnews дослідивши офіційний перелік назв вулиць, провулків та площ Бердичева (у ньому зараз трохи більше 300 назв), віднайшли, щонайменше, півсотні вулиць, які однозначно мають бути перейменовані. Бо названі або на честь комуністичних партійних діячів, або осіб, які придушували боротьбу за українську незалежність, або приурочені до різних подій комуністичного режиму.

Отже, однозначно мають бути перейменовані такі вулиці і провулки: 10-ї П’ятирічки, 25-го Жовтня, 60-ти та 70-річчя СРСР, Будьонного, Войкова, Володарського, Воровського, Гайдара (крім того, що він був дитячим письменником, Аркадій Голіков був ще й активним революціонером, який особливо жорстоко придушував антирадянські виступи), Димитрова, Жовтнева, Іллічівська, Індустріалізації, Калініна, КІМа, Комсомольська, Котовського, Красіна, Крупської, Куйбишева, МЮДа, Наркоматівська, Пархоменка, Петровського, Піонерський, П’ятирічки, Свердлова (провулок, вулицю раніше перейменували у Вінницьку), Сєрова, Сестер Сломницьких, Тельмана, Ульянової, Урицького, Фабриціуса, Фрунзе, Чапаєва, Червоноармійська, Червоної Авіації, Червонотравнева та Щорса.

Відзначимо, що закон, який передбачає перейменування вулиць, достатньо “сирий” і, очевидно, ще буде допрацьовуватися надалі із внесенням відповідних змін. Оскільки не всі його положення можна трактувати однозначно, а перелік доволі одіозних імен, на честь яких названі вулиці та провулки, взагалі не підпадає під жодне визначення. Наприклад, у законі йдеться про комуністичних лідерів, які діяли у період радянської влади, у тому числі — у країнах соціалістичного табору, який, нагадаємо, виник після 1945 року. А от що робити з іншими ідеологами комунізму, котрі народилися і діяли задовго до утворення СРСР або до створення соціалістичного табору, у законі не зазначено. Йдеться, наприклад, про Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, іменами яких названі вулиці у Бердичеві. Так само, як і вулиці Клари Цеткін і Рози Люксембург, основна діяльність яких пов’язана із Німеччиною початку 20-го століття. Цей перелік можна доповнювати: вулиці і провулки Лілі Карастоянової, Паризької Комуни, Сакко і Ванцетті і т.д.

Неоднозначне трактування й інших норм. Наприклад, що робити із вулицею та провулками Шелушкова (у Бердичеві цих назв аж сім)? З одного боку, Григорій Шелушков — Герой Радянського Союзу. З іншого — він був секретарем підпільного обкому КП(б)У...

Тож, очевидно, що роботи попереду багато у всіх — і посадовців, і краєзнавців, і депутатів. Адже зараз треба перейменувати вулиці так, щоб через певний проміжок часу не повертатися знову до цього питання. А значить — виважено і мудро.

До речі, у Бердичеві потрібно буде змінювати назви не лише вулиць та провулків, але і підприємств, установ і навіть об’єднань співвласників. Наприклад, у Бердичеві є ОСББ «Комсомолець», членам якого треба буде подбати про нову назву.