Велике щастя мати сина. Виховуючи його, батьки живуть з надією, що матимуть у старості підтримку та опору, помічника та захисника. Горе батькам, у яких доля  забирає дитину. А разом щастя, спокій та надію на краще. Тоді серце розривається від відчаю та болю, а в думках лише звучать питання: «Чому?» й «За що?».

Як повідомляє «Бердичівський погляд», трагічна звістка про його загибель надійшла 16 листопада. Чоловік загинув, виконуючи бойове завдання, біля населеного пункту Золотий, що на Луганщині. Служив розвідником у військовій частині В-4050. У червніСергію Гадіуллінувиповнилось 29 років. Вдома на нього чекали батькиОлена ФедорівнатаФедір Борисович, вагітна дружинаОксана, трирічний синМаксим. Провести в останній путь Героя зібрались тисячі городян, в Гарнізонному будинку офіцерів, та створили коридор пошани вулицями міста.

«Ми прийшли, щоб висловити людську вдячність родині та самому Сергію. Він віддав життя за нашу Батьківщину, рідне місто, свою родину. Ми всі будемо його пам’ятати: вчителі, бойові побратими, які привезли його до міста, уся громада»,- зазначив Василь Мазур.

Сергій Гадіуллін, завершивши службу, знову добровільно вирішив піти на фронт. Але повернутися живим йому не судилось. Лише хорошими словами відгукуються  про нього бойові побратими, друзі, знайомі, вчителі.

На жаль, війна забирає таких – справжніх та хоробрих. А ми маємо пам’ятати своїх Героїв та навіки бути вдячними їм за подвиг, здійснений в ім'я миру на рідній землі.