Крім того, на 130-ий кілометр довозили мешканців зі Скуратів, Луків, Іршанської та інших дальніх ОТГ, - пишуть "Малинські новини".

  Для селян працездатного віку та й для пенсіонерів, які ще мають сили підзаробити копійку, це неабияка біда — ранішнім електропоїздом вони у будні добираються в Малин, Щебзаводи, Тетерів та інші міста Київщини, де беруться за будь-яку, навіть низькооплачувану роботу, щоб отримати хоч якійсь заробіток, який дозволяє вижити на селі. А інші, тримаючи чималеньке господарство, у базарні дні раненько везуть на ринок у Пісківку молочку, аби виручити бодай декілька сотень на найнеобхідніше, а о 9-ій повертаються електричкою додому, або їдуть на коростенський базар, де доступніші ціни, щоб швиденько скупитися, придбати смаколики дітлахам.

  Через проблему, що «звалилася» як сніг на голову, тепер багатьом заробітчанам та міні-фермерам з дальніх сіл доводиться вставати о 3-ій ночі, аби встигнути подолати від 3-х до 7-ми і більше кілометрів та дібратися до Пристанційного або Головок, де стає електропотяг.

  «Щоб ви чули, що сельчани говорять у битком набитих вагонах, де пасажирів везуть неначе кільку у бляшанці!» — говорять наші читачі, благаючи вплинути на керманичів залізниці, які, схоже, не розуміють, що творять. Адже ще до цього скоротили кількість рейсів та вагонів до мінімуму, а тепер приступили до «оптимізації» зупинок. Люди вже змирилися, що їдуть електричкою у жахливих умовах, частенько стоячи по декілька годин на одній нозі та дихаючи одне одному в потилиці (і це в пандемію коронавірусу!), а опісля, ледь живі після такої дороги, мають відпрацювати зміну та пізно увечері повернутися у село, щоб наступного ранку — повторити точно такий же «подвиг»... А тепер, коли до цього додалися інші незручності, схоже, терпець у людей урвався. Вони готові на крайні міри, щоб добитися справедливості. Зауважують, що живим ланцюгом вийдуть на колії та перекриють рух, якщо «Укрзалізниця» не поверне зручні для усіх зупинки.

  У свою чергу залізничники нарікають на збитковість через перевезення пільговиків та переводять стрілки на місцеву владу, котра нібито замість держави повинна компенсовувати їхні збитки. Епопея тягнеться роками, причому не тільки у Чоповичах, а по всій країні, — на переписку між «Укрзалізницею» та органами місцевого самоврядування витрачені тонни паперу, а віз і нині там…

  — Відміна посадки пасажирів на станціях «130-ий кілометр» і «Тишів» —відвертий шантаж і маніпуляції, якими «Укрзалізниця» хоче змусити ОТГ сплачувати з місцевого бюджету кошти, які насправді має компенсувати держава, — говорять у Чоповицькій селищній раді. — Це — протизаконно. Тим паче «Укрзалізниця» не узгодила свої дії з керівництвом громади, як того вимагає ЗУ «Про залізничний транспорт». У оголошеннях, які розвісили біля колій, стверджують, нібито ОТГ заборгувала понад 1,2 мільйона гривень.

  Щомісячно надсилають в ОТГ нові рахунки, згідно з якими нібито скористалося приміським залізничним транспортом 1700 пенсіонерів та інших пільговиків. Це сумнівна цифра! Неодноразово просили провести звірку, щоб хоча б переконатися, що це дійсно наші мешканці (а не з інших ОТГ), але «Укрзалізниця» навідріз відмовляє.

  Не один рік триває судова тяжба — наразі справи щодо встановлення законності компенсації Чоповицькою селищною радою пільгового перевезення перебувають у Касаційному адміністративному суді, що у складі Верховного Суду, та Шостому апеляційному адміністративному суді, і доки немає остаточного рішення — залізничники не мають права вчиняти ніяких дій.