Солдате, чи ти захистиш мене?!

Солдат Олександр Козловець:

— Я з Житомирщини. За час війни на Донбасі вже вдруге у війську. Перший рік служив в піхоті, в славетній 30-й окремій механізованій бригаді. Пройшов Сонцеве, Савур-Могилу, Степанівку, Дмитрівку, Красну Поляну, Латугіне, Щастя та багато інших населених пунктів, де з боями вибивали ворога. Після реабілітації і відпочинку вдруге призвався до війська.

— Розкажу, що мене спонукало знову піти на фронт. Нам на «передок» прийшли листи від дітей. Один з них написала дівчинка 11 років. Її слова я пам’ятаю й досі: «…У мого друга батько в АТО, в моєї подруги батько збирається в АТО, а в мене немає батька. Солдате, чи ти захистиш мене?!» Після таких зворушливих рядків важко прийняти інше рішення, я мушу захищати свою землю, цю дівчинку. Я тут за українських дітей, їхнє щасливе майбутнє. А ще за свого товариша Кольку, який загинув на цій війні…

Командир самохідної артилерійської установки 2С1 «Гвоздика» («Привиди Донбасу»), старший сержант Віктор Левченко:

— Я мешкаю на Вінниччині, мені 44 роки. Маю двох синів. Коли торік восени прийшла повістка, відразу прийшов у військкомат.

Наш підрозділ називають «Привиди Донбасу», тому що ми діємо наче фантоми, одночасно ніде і всюди.

На початку року ми прикривали вогнем «кіборгів», які обороняли донецький аеропорт. Пізніше тримали оборону Дебальцевого… Наша батарея влучним вогнем прикривала українські підрозділи, які виходили з цього району. Воюю за те, щоб ворог не прийшов на поріг мого дому, щоб українці були вільні та незалежні.

Солдат Олександр Бурінський:

— Я з Сумщини, мені 53 роки. Вдома залишилися дружина і двоє дітей — син і дочка. За них і воюю, аби вони ніколи не бачили війни, яка може прийти на подвір’я нашої хати. І, звичайно, за Україну, за нашу землю і нашу славетну історію.

Солдат Прященко:

— Мені 27 років, до служби працював будівельником. Щоб далі будувати затишні оселі, потрібні мир і спокій. Я тут, щоб вони зрештою настали.

Як бачимо, ці солдати різні за віком, професією, з різних куточків нашої країни, але тут, на Донбасі, вони об’єднані однією метою — захистити свою країну, своїх рідних і близьких, свою історію, правом мати власну державу та ростити дітей у мирі. І за це варто битися.

З бійцями у зоні проведення АТО спілкувалися Віталій Стечишин, Валентин Шевченко

За матеріалами Народна Армія