Ідея створити один спільний виникла лише згодом. Це сталося тоді, коли Данило вкотре слухав улюблену музику і натрапив на гурт Puddle of Mudd, представника пост-гранжу, - про це повідомляє novograd.city.

  Цей стиль на той момент в Україні був не дуже поширеним (та й зараз не став), оберти набирав метал-кор та інді. Пісня Puddle of Mudd – Psycho стала своєрідним поштовхом для створення RiverBell.

  Гурт виник 2009 року, і вже тоді хлопці точно знали, яким буде їхній стиль виконання. Данило згадує, як запропонував Ромі та Олегу Зубрицькому  і вони разом створили гурт:

– Ми були зіграні з Олегом в гурті "Вибач, я стріляю", і дійшли до фіналу фестивалю "Червона рута". З Ромою теж добре знайомі, нам залишалося знайти лише барабанщика. Ним згодом став Сашко Ровенський.

  Гараж біля газконтори в "Зелених" став чудовим місцем для репетицій новоспеченого гурту. Сусіди по гаражам вже були звиклі до того, що у 71-ому ніхто не ремонтує машини – звідти валить гітарний перегруз і народ тусує.

  Спершу барабанщиком був Олег, пізніше до них приєднався Сашко. Апаратури, можна сказати, не було. Лише старі радянські динаміки вмонтовані у пластикові відра в якості резонаторів.

  Перший рік хлопці їздили в божевільному темпі виступати скрізь лише заради задоволення. Кожна поїздка була за власний рахунок – мови про плату за виступ не було взагалі. Це нормальна практика для артистів, що тільки починають: треба напрацювати собі ім’я, тобто, "Хто ти такий аби тобі платили?". До того ж це дає можливість набратись сценічого досвіду. Згодом творчість гурту оцінили й почали кликати знову і знову та повертати гроші за дорогу.

  Назву гурту прийшла сама-собою, було багато варіантів, та сформувавшись у серпні 2009, вже через  три місяці виступали під назвою RiverBell, відсилаючись до рідного міста і дзвону понад річкою.  

  RiverBell виконує пісні власного авторства, їх у гурту – на декілька альбомів. Змінювати стиль хлопці не хочуть, хоча вони не обмежені лише пост-гранжем та альтернативою. Для певних виступів у рамках різноманітних кавер-концертів гурт готував чи перероблював пісні брит-попу, російського року, хеві-металу, можуть заграти майже будь-що. "Це теж крута музика, але не те, від чого отримуєш справжнє задоволення".

  Хлопці чесно зізнаються, що їм не вистачає правильно організованого менеджменту.

  – Так, нам подобається те, що ми робимо, і є люди, яким до вподоби наша творчість, ми багато їздили та виступали, але не все так просто. Дістатись ширшої аудиторії, грати класно – цього замало. Зараз для нас великою несподіванкою стало те, що ми потрапили в ротацію на радіо Джем ФМ. За це, звичайно, велика вдячність усім, хто за нас проголосував. Ми вже пробували подати пісню "Заходьте в гості" на радіо у тій самій якості декілька років тому, але чомусь не брали. Мабуть щось змінилось. На цей раз і якість підходить і матеріал зацінили, –  розповідає фронтмен.

  Він добре знає, як складно записати пісню якісно. І скільки б соліст не тренувався, це справді ювелірна робота. Гурт існує вже майже 10 років, однак із початкового складу залишилися не всі. Бас-гітара та вокал – Данило, Макс Карпінський – барабани, Роман Романов – гітара, Саша Зубрицький – гітара. Дехто залишав гурт, потім повертався, це не та робота, яка дозволяє забезпечувати себе та родину.

  Усі пісні хлопці пишуть разом. У когось виникає ідея, він розповідає її іншим, дехто пропонує слова, мелодію – саме так народжується пісня. Англомовними піснями займається переважно Данило.

  – Зараз ми хочемо писати більше англомовних пісень. Поясню. У тому, що ми робимо чине однією з найважливіших складових є ритм. Так-от, англійська мова чи не одна з найритмічніших у світі, саме тому мабуть там і зародились усі ті сучасні жанри. Плюс фонетика мови краще вписується у рамки жанру, а тому і композиція краще тримається купи.

  Україномовні ж гурти зараз, багато хто того не помічає, викривляють вимову під час співу, аби звучати "по-американськи". Проте от мелодійності в українській вистачає. Мова – це теж інструмент і його варто використовувати, такий, який пасує краще. В нас є і пісні українською мовою, з них починали і будемо продовжувати працювати двома мовами. Так, українські пісні не гірші, вони милозвучні, але для року англійська – ідеальна, – каже Данило.

  Майже всі учасники RiverBell – самоучки, лише Данило навчався в музичній школі по класу скрипки. Нині вік технологій, тому перед ними немає жодних перепон, хлопці постійно чогось навчаються та вдосконалюються, адже це запорука успіху.

 Джерело: novograd.city