АВТО RIA

Історія Івниці, що зникає: Привабливі для туристів рештки брами ось-ось поринуть у небуття. ФОТО

Історія Івниці, що зникає: Привабливі для туристів рештки брами ось-ось поринуть у небуття. ФОТО

  У неділю 20 вересня, на пропозицію Олега Лозана, спільно здійснили невеличку подорож декількома населеними пунктами Андрушівського району. День був сонячний і, на відміну від минулих холодних днів, був приємно теплим і привітним.

   Розпочали з північної частини району, де на берегах р. Ів’янки, розташоване с. Івниця (Рис. 1). Село давнє. Навколоє чимало об’єктів археологічної спадщини, які засвідчують, що люди тут оселялися у різні проміжки часу, ще за довго до того, як тут з’явився населений пункт з найменням Івниця.

івниця12

  Так, на ділянці між селами Степок та Івниця, на правому березі р. Ів’янки, можна побачити доволі великий, колись високий, а нині понівечений оранкою, курган скіфського періоду ранньозалізного віку (Рис. 2, 1). Неподалік збереглося городище часів Київської Русі. Його контури, витягнутої овальної форми із земляними укріпленнями по периметру, досить чітко простежуються на супутниковому знімку (Рис. 2, 2).

івниця1

  В літературі зазначається, що село відоме або вперше згадується у 1584 р. Насправді дещо раніше. В описі Житомирського замку, датованого 1545 р. знаходимо запис, який засвідчує, що на той час Івниця поділялася на дві частини і належала різним власникам. Одна приписана до Житомира, а друга Киеву, яку утримував “служебникъ князя Корецкого Яковець, стрелец” (Ревізії Українських замків, с. 245).

  З часів козаччини, дійшли до нас невеличкі кам’яні хрести архаїчного вигляду, які орієнтовно можна датувати періодом XVІI – XVIII ст. Їх виявлено у північно-західній частині села, в районі вул. Старосілля. Майже непримітні, стоять відокремлені один від другого, по обидва боки сільської вулиці. Один стоїть біля дороги, а другий майже навпроти, лежить у бур’янах на городній ділянці житлового одноповерхового будинку (Рис. 3, 1-2). Місцевість підвищена, старожили засвідчують, що на цьому місці колись було давнє кладовище, по якому в радянський час було прокладено ґрунтову дорогу.

івниця2

  Цікавий кам’яний хрест початку ХХ ст. можна побачити на присадибній ділянці по вул. Вересковій. Хрест чотирикінцевий, прямокутнораменний, латинського типу з видовженою основою. Встановлений на високому постаменті, нижня частина якого декорована камінцями, що нагадує скелю. Поверхня покрита блакитною, а постамент білою фарбами. На лицевій стороні, трохи нижче поперечини, вирізьблено напис у 6 рядків: “От Гонча / ренко / жена / Устина / 1910” (Рис. 3, 3). Розповідають, що дуже давно на цьому постаменті стояла фігура Божої Матері. Пізніше вона кудись зникла. На її місце згодом було встановлено кам’яний хрест, який стоїть тут вже понад 100 років. На жаль, поки що невідомо з якої причини його встановили і яку він ніс функцію, але сельчани його дуже шанують і періодично доглядають за ним. Примітний металевий каркас, явні сліди ремонту пам’ятки.

  Привертає увагу будівля, розташована в центральній частині села, за 30 – 40 м на південний схід від приміщення сучасної школи. Форма конструкції, окремі елементи, оздоблення, декоративні елементи, розміри цеглин та інші деталі дають підстави для припущення, що будівля стара, за цеглою першої половини ХІХ ст. Чи це була частина панської садиби, чи культова споруда нині важко визначити. До речі, на сторінках ґрунтовного видання “Словника географічного королівства польського та інших країв слов’янських”, що побачив світ 1882 р. у Варшаві, знаходимо відомості про те, що при бароні Шодуарі у 1826 р. було збудовано парафіяльний костел. Цілком можливо, що згадана споруда і є той самий костел. Висновок не остаточний і потребує детальної перевірки із залученням відповідних фахівців. В певний період, скоріш за все в радянський час, внутрішній простір було переобладнано і пристосовано для розміщення тут освітнього закладу (Рис. Рис. 4-6).

івниця3

івниця4івниця5

  Далі переміщаємося до південної частини села, на протилежний берег р. Ів’янки. Тут розташовані багатьом відомі рештки старовинного поміщицького маєтку та парк (Рис. 7, 1-2).

івниця6

  За матеріалами досліджень завідувачки художнього відділу Обласного краєзнавчого музею Л.О. Дахненко, у другій половині XVIII ст. власником містечка Юзефом Чарнецьким на цьому живописному місці було збудовано двоповерховий мурований палац. Наприкінці XVIII – на початку ХІХ ст. в рахунок боргів, а пізніше внаслідок викупу часток інших власників, Івницький маєток переходить до родини де Шодуарів. У 1866 р. Максиміліан Станіславович здійснив капітальний ремонт палацу, кам’яної огорожі з в’їзною брамою та декоративними сторожовими вежами, відремонтував двоповерховий флігель (Дахненко, 2010, с. 6-7, 20).

  Як виглядав палац і оточуюче середовище ми можемо побачити на гравюрі та світлинах ХІХ ст. (Рис. Рис. 7, 3-5).

  Пройшов час і від маєтку майже нічого не лишилося. Говорять, що палац розібрали ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. На сьогодні збереглися рештки в’їзної брами (Рис. 8), господарський корпус (Рис. 11, 1), напівзруйновані оборонні башти (Рис. 9), східці, що ведуть до південно-східної вежі (Рис. 9, 4), поцвіле водоймище, порослий чагарниками і рослинами схожими на ліани, покритий непроглядним мороком, як в джунглях Амазонки та забутий людьми, колись процвітаючий, а нині дрімучий ландшафтний парк (Рис. 7, 1
(6-7), Рис. 10, 1-3).

івниця7

івниця8

  Пам’ятаєте, як в пісні: “Есть в графском парке черный пруд, там лилии цветут”. Ми декларуємо, що ідемо в Європу і прагнемо до цивілізованого світу. А на справді, все навпаки, поруч з нами руїни, гори сміття, занедбане і чорно-зелене від бруду водоймище, яке час від часу перетворюється на болото і, лілій ви там сьогодні не побачите (Рис. 10, 4-6). Говорять, що вода точить камінь. А ми бачимо, що час і людська байдужість точать і перетворюють у пил рідкісний зразок архітектури початкового етапу формування палацових ансамблів України.

івниця9

  Привабливі для туристів рештки брами ось-ось поринуть у небуття. Тільки погляньте на колони, особливо на їх основи, які виглядають як огризки, ось-ось впадуть ниць до землі (Рис. 8, 7-8). Неподалік сторожова вежа, яка на очах перетворюється на купу будівельного сміття (Рис. 9, 5).

  А хочете побувати в постчорнобильській зоні радянського періоду і відчути усі жахи усіма покинутого і забутого світу? Будь ласка! Не треба навіть їхати до Чорнобильської АЕС. Завітайте до одноповерхової господарської будівлі, розташованої поруч із вежею (Рис. 11). Сіро-білі, покриті брудом, побиті і пошарпані наче пазурями невідомих тварин стіни з рештками обвислої блакитної фарби, скелястий каркас і нависаюча над головою стеля, яка провалюється в середину приміщення, що ось впаде на голову. Наполовину відкрита стулка двері, що веде до невідомих вимірів чи темних закутків небуття, що інколи скрипить від поривів вітру та галасливих протягів. Таємничі червоні позначки на стінах. Внутрішній простір, покритий деревцями і нависаючими зі стелі ліаноподібними рослинами, які супроводжує гидка сирість і вічна темрява у закутках. Хоч фільми жахів знімай. Аж моторошно стає.

івниця10

  Це Вам нічого не нагадує? Такий антураж постапокаліпсичного періоду дуже добре відомий ігроманам, який яскраво зображений в сценах багатьом відомих ігор із серій “S.T.A.L.K.E.R.” та “METRO”. Картина прямо-таки жахлива. Результат некрозу людської пам’яті, патологічної байдужості, цинічного і безгосподарного ставлення до свого минулого.

  Івнянці де Ви? Зробіть хоч щось, щоб врятувати родзинку або навіть перлину Вашої спільної оселі! Не закидайте її сміттям і лайном. Тільки спільними зусиллями Ви зможете відновити і оживити колись квітучу місцевість. Із сумом покидаємо це місце і переміщаємося на сусідню ділянку, що лежить на шляху нашої подорожі.

  Неподалік, за якихось 350 – 400 м на південний схід від брами, ліворуч від дороги до залізничної станції, бачимо пагорб оточений з двох сторін сільськими вулицями. Тут розташовані рештки єврейського кладовища (Рис. 12). На його території примітна будівля підбілена в білий колір, в якій поховано рабина, місцевого цадика рава Зеева Вольфа, вважають, що із Житомира (Рис. 12, 1).

івниця11

  Поруч, пам’ятне місце та братська могила, в якій поховані 12 євреїв, розстріляних гітлерівцями 18 серпня 1941 р. (Рис. 12, 2). Але старожили стверджують, що могила загиблих розміщена трохи далі від того місця, де встановлено пам’ятний знак.

  Все б нічого, але надмогильні пам’ятники тут розміщенні якось незрозуміло. Один із них встановлений на краю пагорба і ховається серед густої лучної рослинності. Судячи із написів ХІХ – початку ХХ ст. (Рис. 12, 3). У південно-західній частині, ближче до забудови, група різних форм пам’ятників, частково лежать просто на городній дільниці (Рис. 12, 4). Трохи далі, нижче по схилу, їх скинули до купи (Рис. 12, 6). Мабуть щось хотіли зробити, але з часом про них забули.

  Надмогильні пам’ятники передусім встановлювали для того щоб пам’ятати і ніколи не забувати. Це, зокрема, данина поваги до людини незалежно від походження, національності та соціального стану, яка покинула цей світ і пішла на вічний спочинок в інші світи. Тим більше, якщо пам’ятники пов’язані з жахливими подіями 79 річної давнини, коли мирні сельчани за національною ознакою загинули насильницькою смертю.

  Зверніть увагу, хоча пам’ятне місце доглянуте, на пам’ятному знаку і інших табличках, Ви не відшукаєте жодних позначок та інформації з чим пов’язане це місце, що це за об’єкт і кого тут було поховано.

  Чи дотримуємося ми принципів християнської моралі? Чи поважаємо і шануємо своїх предків та минуле? Дивлячись на все це, починаєш сумніватися.

Джерела:
Ревізії Українських замків 1545 року: Литовська метрика. Книга 561 / Підготував В. Кравченко. – К., 2005. – 599 с.
Дахненко Л.О. Художнє зібрання баронів де Шодуар у Житомирському музеї: каталог. – Житомир: М. Косенко, 2010. – 80 с. (Цікаве дослідження, яке можете придбати в приміщені каси обласного краєзнавчого музею).


25.09.2020 р.
Старший науковий співробітник відділу досліджень
обласного краєзнавчого музею О.О. Тарабукін

 Новини Житомира

 

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

marschrut

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

BP link u

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework