Бердичів, який був Єрусалимом, але не став Цукрозаводськом

  – Вы знаете, я на той неделе был в Бердичеве, так там в трамвае я видел живого Карла Маркса!

  – Ой, не может быть! Шо, в Бердичеве уже ходит трамвай?

Бердичів  Як це не парадоксально, походженням своїм Бердичів повинен завдячувати не євреям, а берендеям. (Про це тюркське плем’я, котре дружило з Київською Руссю, ми з вами згадували під час подорожі в Кагарлик). Ніби й місто аж до XVIII століття називали Берендичів.

  Деякі дослідники шукають походження назви у старослов’янському слові “берда”. Це або сторожа, дозорна височина, або деталь ткацького станка. Як виявилось, місто може похвалитись і дозорною, і ткацькою славою.

  А якщо припустити, що місто звалося раніше Бардичівом, то доречно згадати, що “бардою” у слов’ян звалась бойова сокира. Її, попри відсутність єдності у поглядах на походження назви, намалювали і на гербі міста.

  З гербами, до речі, у Бердичева взагалі повна каша. Що тільки на них не малювали: і козака Палія, і Меркурія та його жезл, і ріг достатку, і коня, і деталі ткацького устаткування, мотки ниток, монети, башти, корони з скіпетрами, масонські зірки…

  Натомість не намалювали Бердича – легендарного дружинника-митника. Цей попередник не менш легендарного Павла Верещагіна служив путивльському і звенигородському наміснику литовського Великого князя Вітовта. Так ніби як цей Бердич і заснував хутір, який згодом назвали Бердичевом.

Бердичів

  Як би там не було насправді, але саме від часів Вітовта офіційно обчислюється вік міста.

  В середині XVI століття містечко належить Тишкевичам, польській магнатській родині. Київський воєвода Януш Тишкевич взявся за побудову у Бердичеві дерев’яного замку, а в 1627-му засновує монастир босих кармелітів.

Бердичів

  Того ж року воєвода Тишкевич організовує похід проти татарів. Невдала кампанія завершується полоном, з якого Януш повертається ревним католиком і на честь свого визволення дарує в 1630-му свій замок монастирю.

  Кармеліти за фінансової підтримки воєводи і королівської казни поглиблюють рови, укріплюють фортечні мури та підсилюють гарнізон артилерією.

Бердичів

  У 1642-му висвячується завершений будівництвом нижній храм в ім’я Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Св. Михаїла Архангела, Св. Івана Хрестителя та Св. Івана Євангеліста. На честь такої події Тишкевич дарує чудотворну Ікону Діви Марії.

  Образ, який стане головною святинею храму, переживе сімдесятилітню евакуацію від часів Хмельниччини і навіть буремні революційні роки XX століття. Та все ж зникне у полум’ї Другої світової.

Бердичів

  Під час козацько-польських воєн військо невтомного Максима Кривоноса зруйнувало замок з монастирем і повиганяло ченців. Бердичів стає сотенним містом Київського полку, тут постійно розташовується козацький гарнізон. Вигнанцем став і Тишкевич.

  За Андрусівським миром Бердичів знову стає польським, одна кармеліти не наважуються знову тут ґрунтовно облаштовуватись. Тутешніми землями періодично прокочуються татари. Після одного такого походу 1695-го від міста взагалі залишилось кілька будинків.

  Продовжуються і селянські повстання. Під Бердичевом військо соратника Семена Палія – наказного гетьмана Самійла Самуся в 1702-му перемагає поляків. Щоправда, згодом за наказом Івана Мазепи, який також бував у Бердичеві, Палія буде ув’язнено.

  Якийсь час полковника триматимуть в підземеллях монастиря. Після заслання й реабілітації Палія як і Самуся буде поховано у маєтку Януковича Межигірському монастирі.

Бердичів

  Кажуть, що чимало підземних ходів та казематів у Замковій горі (та й не лише там) збереглись досі. Упродовж кількох років, в 1860-х досліджувала бердичівські підземелля спеціальна експедиція. Було навіть складено план їх розташування – дослідники виявили біля двох сотень катакомб!

  Нащадки Тишкевичів вирішили відсудити маєтності у кармелітів. Суперечку виграли монахи і в 1730-х розпочали відбудову монастиря. Було укріплено фортифікації, а на підвалинах нижнього храму за проектом архітектора Яна де Вітте збудували новий бароковий костел.

Бердичів

  Храм висвятили в 1754-му. При монастирі відкрили також школу, богадільню і друкарню – одну з найбільших на Київщині.

  В середині XVIII століття учергове нищать монастир загони гайдамаків і російські війська. Бердичевом в ті роки володіють Радзивілли – маєтності їм дістаються від нащадків Тишкевичів як придане.

  Коштом Варвари Радзивілл (Завіш) засновуються у 1748-му Свято-Миколаївська церква і у 1759-му костел Святої Варвари. Саме в цьому костелі вінчався Оноре де Бальзак.

  Часто згадується про ще одну знаменитість – Фредеріка Шопена. Майже в кожній публікації про Бердичів переповідається, як ще юний композитор мешкав в 1820-х у Бердичеві, гостював у замку свого покровителя, Антоні Радзівілла, а в костелі Варвари не лише музиціював, але й керував роботами по налаштуванню органу.

Бердичів

  Мені ж здається, що ця історія шита білими нитками – в ті роки Шопен навчається у Варшаві, а палац Радзивілла, де він гостював, був і є в районі Познані.

Бердичів

  Натомість, у тому, що саме тут брав шлюб видатний французький письменник і Евеліна Ганська, можна не сумніватись.

  Ще півстоліття тому поруч з костелом Варвари стояла десятиметрова дзвіниця. В наші дні її функцію виконує електроніка.

  Обидва збудованих Варварою Радзивілл храми були спершу дерев’яними. Костел перебудують в камені в 1826-му, Свято-Миколаївська церкву – аж в 1910-му.

Бердичів

  Ще один відносно старий храм, збудований в 1836-му також на місці дерев’яного попередника – Свято-Троїцька церква.

  Після розділу Польщі Бердичів стає заштатним містом Житомирського повіту Волинської губернії. Через півстоліття – стає повітовим центром. Своїм піднесенням місто має завдячувати торгівлі. Базари проходили двічі на тиждень плюс десяток ярмарків, зокрема шеститижневий Онуфріївський.

  Само собою, що найактивнішу участь у торговельному житті міста брала його єврейська громада, яка в 1860-му складала абсолютну більшість населення. Євреям належала більшість нерухомості, промисловості, банків.

Бердичів

  Між іншим, існуючу будівлю Національного банку України в Києві свого часу збудували власним коштом бердичівські фінансисти, як філіал. В перші роки радянської влади ідиш у Бердичеві було визнано офіційною мовою: єврейською мовою провадилось діловодство, велося судочинство.

  Майже все єврейське населення міста було знищене гітлерівцями під час Другої світової.

  Як повітовий центр у 1846-му Бердичів офіційно визнають містом. Цікаво те, що маґдебургії – права на самоуправління – воно так ніколи й не дістане.

Бердичів

  Бердичів середини XIX століття був значним торговельним і ремісничим центром. Тут мешкає біля 50 тисяч жителів – за своїм населенням тодішній Бердичів поступається лише Одесі, Харкову і Києву!

  Це з одного боку. А з іншого – з майже двох тисяч будинків лише 70 кам’яниць. Одинадцять вулиць, кілька площ і купа провулків.

  У другій половині XIX століття торговельна слава Бердичева дещо меркне. Натомість не зле розвивається промисловість, завдячуючи реформі 1861-го, розбудові залізниць і шосе, а також іноземним інвестиціям.

  Капіталісти (переважно єврейського походження) з Австрії, Польщі, Чехії засновують в місті шкіряний, чавунний, порцеляновий, пивний, цукрові заводи. Солодка слава Бердичева була настільки значною, що в перші роки радянської влади на повному серйозі обговорювалось питання перейменування міста на Цукрозаводськ, але тему якось зам’яли.

  У радянський період Бердичів – районний центр Київської, а згодом і досі – Житомирської області.

  В наші дні, коли торгова, промислова, фінансова, цукрова слави давно в минулому, звання “Єрусалима” безнадійно втрачене, інвестицій обмаль, а кармелітів не заманиш і калачами, Бердичів планує перемагати культурно

  Бердичів на картах Google. Проїзд на автомобілі від Києва – 184 км (біля 2,5 годин дороги), від Житомира– 50 км, від Вінниці – 82 км. Неподалік варто подивитись на Чуднів, костел у Городківці, палаци в Андрушівці та Червоному.

  РезюмеВыйдя из костела св. Варвары после венчания с Ганьской, Бальзак столкнулся с местным портным-евреем. Тот поинтересовался, где господин шил сюртук. Когда ему ответили, что в Париже, портной спросил, где это. Услышав ответ, он воскликнул: «Надо же! Так далеко от Бердичева, а шьют прилично!».

Джерело: tutbuv.com

Новини Житомира

 

Авторизуйтесь, чтобы получить возможность оставлять комментарии

ОСТАННІ КОМЕНТАРІ

 

 

 

 

 

 

 

 

Погода
Погода в Житомире

влажность:

давление:

ветер:

Go to top
JSN Time 2 is designed by JoomlaShine.com | powered by JSN Sun Framework