Зіновчук Микола Миколайович народився 1 квітня 1944 року в с. Тетерівці Житомирського р-ну Житомирської обл. в сім’ї колгоспників. Закінчивши Тетерівську семирічку, продовжував навчання в Житомирській середній школі № 32.
Дитинство пройшло на чарівних берегах річки Тетерів, серед добрих людей. Після закінчення школи тривалий час працював підприємствах та будовах міста Житомира і області. Готував себе до журналістської та письменницької праці, а тому намагався якомога глибше вивчати життя.
Відслуживши три роки в армії, знову працював на будовах та заочно навчався на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Т. Шевченка, який закінчив у 1974 році. Потім – майже сорокалітня журналістська праця («Радянська Житомирщина», «Житомирщина», «Відлуння») кореспондентом, завідуючим відділом економіки, заступником головного редактора, головним редактором.
З журналістикою поєднував письменницьку діяльність. У різні часи вийшли книги: «Сонячні камені» (1978), «Одна в людини любов» (1988), «Доручення Чорних Барсів» (1994), «Хлопчик і Тиранозавр» (1995), «Знайди свою зорю» (2004), «Прометеєва гілка» (2005), «Велика дорога до світла» (2005), «Криниченька і Вербиченька» (2013), «Здрастуй, сузір’я Центавра!» (2013). Серед них: фантастично-пригодницький роман, повісті, оповідання, нариси, новели, казки, легенди.
Заслужений журналіст України. Нагороджений срібною медаллю ВДНХ СРСР (1981) та срібною медаллю «Нестор-літописець» (2001) за висвітлення питань економіки. Прозаїк. Член Національної спілки письменників України з 1989 р.