Побудувала його на початку ХХ століття купецька сім'я Трібелль – власники фабрики лайкових рукавичок. Лайкові рукавички цієї фабрики, яка існувала з 1854 року, були високої якості і славилися на всю Російську імперію.

Господар будинку – купець Гілярій Іванович Трібель був членом обліково-позичкового комітету по промислових кредитах Житомирського відділення Державного банку і скарбником Волинського товариства полювання.

Сім'я Трібелль займала верхній поверх будинку, а нижні поверхи здавали в оренду. Там розміщувалися «Губернський Статистичний Комітет», «Губернський Комітет з вивезення продуктів із прикордонної смуги», головою яких був сам Волинський губернатор.

Також в будинку до революції була контора братів Ратнер. Була там і майстерня гравера і ювеліра Фелікса Сорочинського і «Магазин чоловічого, жіночого і дитячого взуття виготовленої на замовлення Н.М. Гаецкаго».

У 1920-х і1930-х роках в цій будівлі розміщувалися редакції газет «Робітник» і «Радянська Волинь», в яких з 1928 по 1934 рік працював літературним редактором український драматург Іван Антонович Кочерга (1881-1952). Під його керівництвом свої перші літературні кроки зробили письменник Микола Зеров і журналісти-початківці Костянтин Кудрицький і Остап Демчук. В Житомирі Іван Кочерга написав багато п'єс, перекладених багатьма мовами світу, в тому числі і знамениті «Алмазне жорно» і «Свiччине весілля». До сторіччя від дня народження драматурга в 1981 році на фасаді будівлі встановили меморіальну дошку. Житомирському облмуздрамтеатрі присвоєно ім'я Івана Кочерги. Його ім'ям названа одна з вулиць міста.

У післявоєнні роки в цій будівлі розміщувалися різні радянські організації, в тому числі Міськком комсомолу і відділення міліції. В останні роки тут був банк «Фінанси і кредит», а тепер Обласне виробничо-торгівельне об'єднання місцевої промисловості і офіси декількох організацій.