Майже в кожному населеному пункті області є свої пам`ятки історії та архітектури. На жаль, чимало з них за останні сто років розібрано на цеглу, згоріло, було затоплено, кардинально видозмінено або зникло назавжди. Прикро, що цей процес не зупинився й сьогодні. Як це відбувається, можна спостерігати на прикладі маєтку Остен-Сакенів, що розташований неподалік столиці, на території селища Немішаєве Бородянського району.

Доїхати туди досить легко. Треба, минувши Ворзель трасою Київ – Ковель (автошлях E373, або «Варшавка»), звернути на ґрунтову дорогу, що веде до села Мироцьке. Приблизно за кілометр, ліворуч, побачите занедбаний біохімічний завод. Їдемо далі й перед спуском до ставка, що був частиною маєтку, видніються руїни одноповерхового палацу фон дер Остен-Сакенів. Якщо придивитися, відразу кидаються у вічі залишки пишної споруди: з вежею, парадним входом, прикрашеним колонами та багатим декором.

Історична довідка
Перші згадки про маєток з’явилися, коли власником земель був граф Карл Сакен із Курляндії. Після його смерті спадок дістався родичу – камергеру імператорського двору Івану фон дер Остен-Сакену, а після нього – генерал-майору Карлу фон дер Остен-Сакену. Разом із маєтком роду Сакенів належали землі із селами Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі, Бабинці, Пороскотень. Після ліквідації кріпосного права Карл Іванович віддав землі з маєтком під банківську заставу та виїхав за кордон. Згодом помістя дісталося графу Воронцову-Дашкову, а 1904 року маєток і землі було вирішено продати як такі, що не приносили прибутку. Після публічних торгів новим власником став заможний селян Андрій Кулик. Решта земель, що лежали південніше залізниці, було продано поміщиці Страдецькій.
За радянських часів палац Остен-Сакенів перетворили на Будинок культури заводу біохімічних препаратів (на фото). 1988 року він згорів. А 2007-го руїни було передано в оренду місцевій релігійній громаді Української православної церкви Московського патріархату.
Як запевняє селищний голова Немішаєвого Галина Авраменко, архітектори на замовлення церкви вже готують проект реставрації пам`ятки.

Наукова думка
– Історія помістя ґрунтується на поодиноких згадках місцевих мешканців. Достеменно невідомий рік і особа, яка збудувала цей симпатичний маєток, – розповідає завідувач відділу краєзнавства Київського обласного центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини управління культури КОДА Олена Бреяк. – За стилем і цегляною кладкою можна припустити, що будівлю звели наприкінці ХІХ століття. У краєзнавчій літературі зустрічається інформація, що маєток із палацом належав дворянській родині Остен-Сакенів. Хоча відомо, що наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. у селі мав землі й інший представник найзаможніших дворянських родин Російської імперії – Сергій фон-Дервіз. Невідомо, чи відвідували маєток славетні особи.
Олена Бреяк тривалий час займалася пошуком інформації про маєток Остен-Сакенів у кількох архівах столиці. Але тих «крихт», що вдалося зібрати, було замало для порятунку помістя. Бо для цього потрібна належна документація на об’єкт, що виготовляється на основі наукових джерел. А їх поки що не вистачає.

Чи є винні?
Причин такої ситуації кілька. Одна з них – недбале ставлення до пам’яток, що розпочалося ще за радянських часів. Тоді ніхто не відповідав за облікову інформацію про них, яку навіть не заборонялося знищувати. У Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України Олена Бреяк бачила облікові картки 30-х років минулого століття, виготовлені з документів дореволюційних часів. А це втрачена пам`ять. Тож і залишається безліч білих плям у документах про історію міст і сіл Київщини. Це значно ускладнює виготовлення паспортів пам’яток. А лише із цим документом можна подавати клопотання до Міністерства культури про надання пам’ятці статусу національного або місцевого значення, що сприяє її збереженню.
Проблеми з державним обліком об’єктів виникають і тому, що власники та орендарі старовинних будівель часто бояться відповідальності, уникають підписувати охоронну документацію й навіть акти технічного стану. Скажімо, священнослужителі часом ухиляються від співпраці з Київським обласним центром охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини. Мотивують це тим, що, мовляв, нема благословення вищого духовенства. Зрозуміло, рівень відповідальності за пам`ятку, що перебуває під захистом держави, набагато вищий. Та й будь-яку реконструкцію доведеться виконувати належним чином, із погодженням у відповідних органах влади.

І все ж Олена Бреяк вважає, що надія знайти наукову інформація про палац Остен-Сакенів є. Адже ще існують великі масиви невивчених дореволюційних документів. Завдяки наполегливій роботі працівників Київського центру охорони та наукових досліджень пам’яток культурної спадщини вдалося виготовити документацію для десяти історичних пам`яток Київщини. Серед «щасливців» – такі відомі об’єкти, як земська школа та церква Бориса і Гліба у Вишгороді, торгові ряди, Преображенський собор, костел Іонна Предтечі 1830 року в Білій Церкві, церква в селі Требухів Броварського району роботи відомого київського архітектора Миколи Горденіна.

Джерело: chask.net