Єгор Грушин – український композитор сучасної класики та піаніст. Стиль, в якому творить митець – неокласицизм, що на відміну від класики є легшим для сприймання. У свої 23 роки Єгор Грушин встиг дати понад 200 концертів, видав чотири альбоми та став автором саундтреків до п’яти вітчизняних фільмів. З першого дня релізу новий альбом "Once" займає перші позиції чарту класичної музики Google Play.
Музикант приїхав не сам, партію композитора на фортепіано супроводжували віолончель та скрипка у виконанні Роксолани Пахолків та Анни Бури.

- Єгоре, розкажіть трішки про себе, про свою творчість.
Ми приїхали до вас зі Львова, приїхали давати тут концерт. Ми граємо неокласичну музику, працюємо у цьому стилі, пишемо її й виконуємо.
- Як Вам у Житомирі? Вперше у нас?
Ми вже давно планували, один раз мали приїхати, але, на жаль, тоді концерт не відбувся. І от, нарешті, пройшло два роки й ми все-таки тут. Місто подобається, місто охайне. Ми бачимо, що у вас щось будується, і то дуже добре, що нема постійного занепаду. Нас не вразити якоюсь архітектурою, витворами, скульптурами, але нас дійсно вразив ваш Музей Космонавтики. Ось такі речі, які є у вас і немає у нас нам дуже подобаються.
- Як Ви почали писати музику, що було поштовхом до цього?
Поштовху ніякого не було, просто в один момент почала музика приходити і я почав її просто передавати, робити її матеріальною, такою, яку вже можна послухати. От коли вона звучить всередині тебе, і крім тебе її ніхто не чує, то завжди її хочеться показати ще комусь. На щастя, я вмів грати на фортепіано і міг висловити її.
- А як навчилися грати?
Звісно, що я вчився у музичній школі. Але у музичній школі тебе вчать грати на фортепіано, намагаються навчити виконувати музику, але щоб виконувати музику, щоб чесно це робити, ти маєш сам це відчувати, сам цього прагнути і сам цьому вчитись. Можна грати на фортепіано, а можна виконувати музику.
- Коли ви сідаєте за фортепіано, у Вас є чіткий план, якою буде нова композиція, чи вона створюється у процесі гри?
Я ніколи не сідаю за фортепіано спеціально написати якийсь новий твір. Просто в один момент буває так, що приходить мелодія, і ти сідаєш її писати. Буває так, що ти сидиш просто займаєшся, граєш свої якісь улюблені композиції або репетируєш і розумієш, що зараз уже зіграв щось нове. Нове для себе, нове для інших.

- У Житомир Ви приїхали презентувати новий альбом. Розкажіть про нього: звідки назва, з чого він складається та чим відрізняється від попередніх альбомів?

Ми писали цей альбом протягом двох з половиною років, накопичували потроху матеріал. Назва альбому «Once» перекладається як «одного разу». У кожної людини є своя історія, яку можна почати зі слів «одного разу». Для когось це одна історія з минулого, для когось це те, що відбувається у цей момент. Тобто кожен уявляє момент свого життя, який для нього є особливим. Так само і з цей альбом, він є для нас особливим. Платівка отримала назву в честь головної композиції «Once». Ми не намагались його робити якимось концептуальним, щоб весь альбом був з якоюсь горизонтальною лінією. Ми просто хотіли, щоб до нього увійшли різні композиції, різні за настроєм щоб він вийшов цікавим. Але так вийшло, що ми не хотіли того, але він став най концептуальнішим. І коли ти прослухав весь альбом, то розумієш, що от зараз прожив якусь історію.
- Яку музику ви слухаєте, хто вам подобається?
Я слухаю переважно тільки рок-музику. Поп-естраду я не люблю, це просто не моя музика, а рок постійно слухаю, вона надихає мене. А надихає гурт Muse. А з українських я люблю всіх. Всі ці виконавці – то є мої знайомі, друзі, я їх всіх люблю і поважаю й не можу виділити когось одного. Але особисто для мене гурт Плесо львівський – то щось незвичайне.
- Розкажіть трохи про своє бачення сучасної музики, куди вона направляється?
Для мене важливо, щоб музика була чесною. Навіть якщо вона буде повертатись до тих якихось витоків, і якщо брати до уваги сучасну музику, - все одно у ньому є душа. І це головне. Якщо ми навіть повернемось до таких конкретних rock’n’roll, повернемось до класичної музики, то головне, щоб це було чесно і це щось у собі несло. Щоб несло щось більше, аніж просто якийсь набір акордів і слів. Музиканти, які виконують музику, давали щось більше людям, ніж просто красиві звуки й красиві тексти.
- Є така точка зору, що класику слухають старші люди, а молодь - лише у фільмах. Що ви думаєте з цього приводу?
Класика – дуже важка музика для сприйняття, її не кожна людина може оцінити й зрозуміти. Можливо, з дитинства і треба десь прививати цю любов до класики, але не треба ніколи нікого заставляти. Це, що у нас зараз так складно з класичною музикою, я так не думаю. Хоча я себе не вважаю класичним виконавцем, моя музика легка до сприйняття, тому власне ми й можемо собі дозволити об’їхати всю Україну. Завжди знайдеться аудиторія, яка прийде мене послухати. А якщо брати класичну музику, то таке зробити нереально майже. Я пишу зрозумілу для людей музику, вони її відчувають, і вона не є для них заскладна.
- Новий альбом уже плануєте?
Нема часу! У нас зараз триває тур, який включає 18 концертів протягом 20 днів в різних містах. Тому зараз просто не вистачає часу для того, щоб довше поспати, не те що писати. Коли закінчиться тур, коли у нас щось почнеться, то тоді вже можна щось думати.
- Не втомлює такий щільний графік?
Звісно, фізично втомлює, але морально надає сили.