Тож лише чверть століття віддаляє нас від того часу, коли ще можна було побачити найвідоміший колись аристократичний маєток Житомира. Хто ж мешкав у тому будинку в стилі ампір, з двома великими колонами, парадними сходами і величезним садом? Майже ціле століття володіла маєтком родина Семенових. Це прізвище було колись у Житомирі у всіх на вустах. У Житомирі Семенови оселилися в 70­их роках ХІХ століття. Родина переїхала сюди із Брест-­Литовська.

Дійсний статський радник Василь Іванович Семенов отримав нове місце служби — посаду начальника поштового відомства. Василь Семенов мав дворянське походження і доводився близьким родичем знаменитому мандрівникові та дослідникові Азії Петру Семенову-­ТяньШанському. Його дружина Агафія Володимирівна походила з відомого роду Раєвських. У подружжя народилися 11 дітей: єдиний син Сергій та десятеро (!) дочок: Олександра, Марія, Ольга, Олена, Катерина, Віра, Людмила, Наталія, Софія, Анна.

У ХІХ столітті дім Семенових славився як прекрасний мистецький салон. Тут бували справжні знаменитості: оперні співаки Леонід Собінов та Олександр Давидов, художник Костянтин Маковський, письменники Олександр Купрін та Григорій Мачтет. Саме тут давав свої перші концерти видатний маестро Святослав Ріхтер. Цей перелік можна ще довго продовжувати. Адже у будинку Семенових вирувало культурне життя. Тут ставили п’єси, слухали класичну музику, колекціонували шедеври художнього мистецтва...

Всі діти Семенових були талановитими, благородними та добре освіченими. Вони залишили по собі добрий слід в історії міста, про який варто пам’ятати. Сергій Васильович став адвокатом, надаючи безплатні консультації небагатим житомирянам. Людмила Василівна вивчилась на медика і навіть отримала звання почесного лікаря Волинської губернії. Ольга Василівна була прекрасним перекладачем з іспанської, польської, болгарської мов, добре грала на фортепіано, мала власну бібліотеку, писала публікації в газету «Волынь» на мистецькі теми. В цьому ж виданні публікувалася й інша донька Семенових — Олена, яка у 1903 році вийшла заміж за видатного російського філософа Миколу Бердяєва.

Олена народила Бєрдяєву єдину доньку Тетяну, яка, на жаль, померла дитиною. Між іншим, Олена Семенова свого часу зустрічалася з нашим видатним земляком — письменником Володимиром Короленком. Про це згадував в одній зі своїх публікацій житомирянин Юхим Меламед. Зустріч Олени і письменника відбулася у Петербурзі у 1898 році, де Короленко жив до свого переїду в Полтаву. Ця зустріч стала можлива завдяки Григорію Мачтету, який звернувся з листом до Володимира Короленка з проханням прийняти у себе Олену Семенову. Григорій Мачтет жив на той час у Житомирі, особисто знав усю родину Семенових. У листі він так охарактеризував дівчину: «Подателька, Олена Василівна Семенова, моя гарна знайома, добра, працьовита дівчина, їде в Петербург відпочити тижнів два. Впевнений, що ви не нарікатимете на мене за це знайомство...». Деталі цієї зустрічі нам невідомі. Втім, можна впевнено стверджувати, що Короленко, відомий своєю шляхетністю, прийняв гостю з малої Батьківщини якнайкраще.

Не всі дівчата з цієї родини змогли знайти свою долю. Цьому перешкодили революція і громадянська війна, які стали справжнім випробуванням для інтелігенції. Анна Семенова з глибокою іронією у своєму вірші передала настрій, який панував після 1917 року:

«Мы в начале этой оды
Вспомянём про
прежни годы,
Годы очень изменились,
Все мы в тени
превратились...».

Справжнім другом та підтримкою на усе життя став для сестер Святослав Ріхтер. «До його приїзду завжди особливо готувалися», — згадує онучка Катерини Семенової Ольга Глібівна Олейниченко. «Бабусі старалися приготувати святкові страви, а біля кожного столового прибору вони клали виготовлені власноруч бутоньєрки», — додає Ольга Глібівна. Для сестер Семенових Ріхтер завжди залишався просто Свєтіком. Нащадки Семенових дотепер мов справжню реліквію зберігають листи Ріхтера, які він надсилав до Житомира з різних куточків світу, перебуваючи там на концертах. Самих сестер Семенових Ріхтер по доброму називав «чудачками». Вони й дійсно відрізнялися від інших.

Адже так і не змогли пристосуватися до всього нового. Вони розмовляли між собою часто французькою, читали книги лише зі своїх зібрань, не міняли вподобань та звичок, і навіть моди. В радянську епоху такі люди часто сприймалися оточенням вороже або, щонайменше, з подивом. Але сестри Семенови на все життя зберегли найкращі людські якості й ніколи ні на кого не тримали зла. Хоча за вікнами їхнього будинку так швидко змінювалася епоха, у домі зберігалася атмосфера минулого.

На Російському кладовищі в Житомирі є родинне поховання Семенових. На жаль, воно нині перебуває у занедбаному стані. Кілька років тому хтось викрав залізний ланцюг, який висів по периметру поховання і слугував за огорожу. Шкода, що руйнуються і безслідно зникають не лише знамениті будинки, а й старовинні могильні пам’ятники. Схоже, сучасні городяни не хочуть знати і пам’ятати про історію свого міста.

У Житомирському музеї Володимира Короленка традиційно щороку проходять літературно­музичні вечори, які присвячують видатним постатям, пов’язаних із нашим містом. Недавній такий вечір був присвячений саме родині Семенових. На ньому особливою гостею стала Ольга Глібівна Олейниченко — рідна онучка представниці цього знаменитого роду.

Джерело: Житомирщина