На той час губернатор не підтримав ідею створення пам'ятника. Попри це, міська влададозволила встановити бюст, але за кошти добровільних пожертвувань містян.

Скульптор Г. Олишкевич безкоштовно виготовив макет. На фабриці Вайнштейна був відлитий бронзовий бюст поета. П'єдестал був подарований місту, завдяки цьому на спорудження пішло всього 600 рублів, 6000 замість запланованих.
Пам'ятник був встановлений до сторічного ювілею поета. На урочистостях був присутній письменник Г. Мачтет.
Не обійшлося і без скандалу. Місцевий ватажок дворянства вважав за потрібне покласти на монумент вінок зі стрічкою, на якій було написано: «Дворянинові Пушкіну». Скандальний напис викликав обурення у пресі. Обговорення і засудження цього інциденту тривало досить довго.

Урочисте відкриття пам'ятника-погруддя російському поетові О. С. Пушкіну відбулося 26 травня 1899 року з нагоди 100-річчя від дня його народження. Скульптор Г. Олешкевич

Біля пам'ятника О.С.Пушкіну на вулиці Сталіна. 1954 рік.
Скан книги: "Шматочок планети на ім'я
"Житомир", Вілен Кіль, 2005

1970-1974 роки.
Джерело: Скан книги "Житомирщина", Видавництво "Мистецтво", Київ, 1975 р.

Постамент без бюста О.С.Пушкіна. Пушкінський Бульвар. Роки окупації. 1941 - 1943 роки. З архіву Володимира Держіцкій

Вулиця імені П’ятдесятиріччя Великої Жовтневої соціалістичної революції. Перший бульвар. Пушкінський Бульвар, Старий Бульвар.
Старий бульвар був закладений в 70-х роках XIX століття за ініціативою і на кошти жителів міста. Ініціатором його будівництва був житомирський чиновник губернського правління - Аполлон Коженьовський батько англійського письменника Джозефа Конрада. Праворуч будинок графа Ледоховського на розі вулиць Великої Бердичівської та Садової (тепер Івана Кочерги) побудований в першій половині XIX століття.
Наприкінці 1870-х років будинок купила Єврейська громада для Єврейського ремісничого училища, а після ліквідації училища в 1884 році в цьому будинку розмістився Волинський наказ Громадської піклування - губернське установа, у віданні якого знаходилося управління госпіталями, притулками, лікарнями, богадельнями й тюрмами.
У 1918 році тут діяв Житомирський (Волинський) «Курінь вільного козацтва».
З 1921 року в будівлі були установи медичного профілю. Фото Валерія Скорикова.

За матеріалами краєзнавця Анатолія Магаза