У другій половині 1990-х і на початку 2000-х років сліди зниклих кладовищ розшукували місцеві краєзнавці. На деяких із них знято відеосюжети, зроблено світлини, деяка інформація отримана від старожилів міста. Матеріали цих досліджень були опубліковані в місцевій пресі (Г.Хіміч «Некрополі нашого міста» в газеті «Лесин край» від 13 грудня 2007 р.). Після цієї публікації додаткові відомості про старі некрополі вдалося відшукати в архівних документах. Нові сліди їх виявлено влітку 2017 року.

  На плані міста 1798 р. на західній околиці, навпроти казенного саду (нині — Парк культури та відпочину), показано прохід до християнського цвинтаря з каплицею Животворячого Хреста Господнього. В описі старого собору Преображення Господнього 1806 р. вказано, що це кладовище мало ширину 51 і довжину 296 ліктів (в одному лікті — біля 0,5 м), було загороджено плотом. Заходили туди через ворота із соснових дошок. На схематичному плані закритого соборного кладовища, який накреслив 1902 р. поручик 18-го Вологодського полку Петро Здаєвський, видно, що воно складалося з римо-католицького і православного секторів, причому перший простягався поблизу Корецької вулиці (нині — вул.Шевченка), а останній мав площу 2624 квадратних саженів і сполучався через провулочок (нині — початок вул.Мамайчука) з Житомирською вулицею (нині — вул.Соборності).

  У деяких архівних документах ці сектори розглядаються як окремі кладовища. У 1855 р. новоград-волинський городничий звернувся до губернського правління з проханням: дати розпорядження про відведення земельної ділянки за межами міста для нового кладовища. У рапорті городничого, зокрема, відзначається: існуючий цвинтар розташований майже в самому місті, на віддалі 47 саженів (в 1 сажені — 2,13 м) від Корецької дороги та 15 саженів від житлових будинків, і на ньому вже нема де ховати.

Джерело: www.zvyagel.com.ua

Новини Житомира