А коли я завітав на чепурне подвір’я малинчанина й побачив його дерев’яні «шедеври» та вишиті картини, мій співрозмовник «розтанув», - пише zhytomyrschyna.zt.ua.

  — З чого ж усе розпочалося? — запитую.

  — Якось побачив в Інтернеті як люди прикрашають свої подвір’я різними фігурками, — почав нашу розмову господар. — Загорівся цією ідеєю і я. Коли на зиму привіз соснових і березових дров, вирішив потихеньку відбирати матеріал для майбутніх дерев’яних виробів. За роботу взявся, коли назбирав дров’яних відходів. Ніколи не думав, що з такого дерев’яного мотлоху та підручного «декору» — мішковини, пластмаси, дроту, гудзиків, соломи, вербових гілок — можна виготовити цікаві й гарні речі, що радуватимуть око.

  — Напевно, у вашій родині хтось мав справу з деревом та вишивкою?

  — Я — родом із Олевського району. Неабияким майстром у нашій сім’ї був батько Микола Сидорович, котрий майстрував людям печі, груби, каміни, виготовляв держаки для кіс, топорища, гребінки, граблі... А картини вишивала хрестиком моя мама Мар’яна Себастьянівна. Вишиває майстерно й дружина Світлана Сергіївна, котра працює вчителем Іванівської ЗОШ.

  Вишиванням «захворів» у 2014 році від своєї дружини. Побачив — сподобалось і вирішив спробувати сам. Нині вже маю шість різножанрових картин, вишитих бісером.

  — Якісь особливі інструменти маєте, майстерню?

  — Я ще початківець у цій справі. Раніше майстрував лише дерев’яні грибки. Декілька казкових героїв виготовив для себе, а ще пару подарував на 8 Березня своїй сусідці, котра приїхала з Білорусії. Вона, до речі, дуже гарно малює...

  Спеціального обладнання і майстерні не маю. Працюю переважно сокирою та пилкою. Шкодую, що маю такий матеріал, що через декілька років може зтрухлявіти. Тому планую наступного року привезти дубових та ясеневих дров і змайструвати з них нових казкових персонажів.

  Роботи не варто боятися ніколи, якою б вона не була. Як твердить народна мудрість: «Маленька праця краща за велике неробство».

Новини Житомира